Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей

Педагогіка і освіта » Обдарована дитина в початковій школі » Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей

Сторінка 1

Обдаровану дитину інколи порівнюють із губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію та відчуття. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірне захоплення в усьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях, суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим. Вона надмірно рухлива, невгамовна, особливо чутлива до всього – до емоцій і почуттів, звуків, дотиків, запахів тощо. Прагнення обдарованих зрозуміти, дослідити, знайти логіку – така сама важлива риса, як і здатність бачити можливості та альтернативні рішення.

Однією з прикметних особливостей обдарованої дитини є спрямованість на досягнення мети, що спричинює їхню впертість і надмірну зосередженість, здатність до перфекціонізму. Якщо результати не відповідають підвищенним внутрішнім стандартам дитини, в неї виникає відчуття незадоволення й неабиякі переживання. Звідси бере початок недовіра до своїх можливостей, і дитина може кинути справу, не закінчивши її. Цьому сприяють і завищені очікування вчителів, амбіції батьків, адже спершу дитина намагається задовольнити референтну групу людей. У неї формуються уявлення, що саме завдяки успіху можна отримати максимальну увагу та безумовну любов батьків, повагу навколишніх. На цій основі згодом і виникає життєва формула дорослого: головне в житті – успіх. Якщо дитина не дотягує до завищених стандартів, які пропагує сім’я, у неї з’являється почуття провини, що теж породжує внутрішні проблеми особистості.

Безсумнівно, успіхи й таланти мають велику вагу в житті кожного, але гармонійний розвиток дитини, відчуття здорового балансу найважливіші.

Важливу сторону обдарованості дітей та їхні психолого-педагогічні особливості розглядає в теоретико-експерементальних дослідженнях М.С. Лейтес. Вивчаючи вікові передумови обдарованості, він розрізняє такі категорії дітей:

І – діти, які відрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, високим рівнем інтелекту заголом, що особливо помітно в дошкільному й молодшому шкільному віці;

ІІ – діти зі звичайним рівнем інтелекту, які лідирують у певних видах занять (наприклад, у деяких напрямках науки або техніки). Ця категорія найчастіше зустрічається серед підлітків і старших школярів;

ІІІ – діти, які не досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, але відрізняються неабиякими, своєрідними проявами інтелекту (скажімо, надзвичайно розвинутою пам’яттю, уявою, спостережливістю). Їм притаманні властивості, які пізніше можуть стати професійно важливими й надати перевагу в певних умовах життя та діяльності. Про дітей цієї групи доцільно говорити як про таких, що мають ознаки потенційної обдарованості.

Діти І категорії, вважає М.С. Лейтес, утворюють дуже яскраву групу, яка може на кілька років випереджати однолітків у розумовому розвитку, відрізняючись від них незвичайною розумовою активністю, потребою в розумовому напружені, невтомною пізнавальною діяльністю. Їм властиві такі творчі прояви, як ініціативність, винахідливість у заняттях, особлива продуктивність мислення, потяг до творчого, розумового навантаження. Водночас ознаки чудового інтелекту цих дітей аж ніяк не є неодмінним показником їхнього розумового потенціалу в майбутньому, тому поняття «обдаровані діти» не можна тлумачити однозначно. В першому значенні доцільно говорити про більш виражені передумови інтелектуального розвитку, завдяки чому такі діти значно швидше розвиваються і тому творчо себе виявляють. У другому значенні обдарованість характеризує дітей із внутрішніми передумовами до того, щоб стати в майбутньому обдарованими дорослими людьми. Невідповідальність між ознаками видатних розумових здібностей у дитинстві та рівнем розумового потенціалу в зрілі роки, недовговічність у більшості випадків дитячої обдарованості пояснюються віковими та індивідуальними особливостями розвитку та прояву здібностей у дитячі роки.

Дітям загалом притаманна готовність до засвоєння знань, чутливість до образних вражень, рухливість уяви, допитливість. Існує вікова чутливість, особлива чуйність до навколишнього, яка своєрідно характеризує дитячий вік. На кожному віковому етапі розвитку дитини виникають та чергуються так звані сенситивні періоди, тобто найбільш сприятливі передумови для розвитку психіки в певному напрямку. За такого чергування відповідно змінюються як чутливість, так і активність дітей.

А.В. Фурман, досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості в начально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Сім'я і класний керівник
Робота класного керівника не може бути високоефективною, якщо він не підтримуватиме тісного контакту з батьками. Цей напрям роботи вихователя можна вважати найскладнішим. Соціальні психологи стверджу ...

Шляхи піклування про здоров’я та фізичний розвиток дітей у народній педагогіці
Народна педагогіка ставить піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей на перше місце. («Нема щастя без здоров'я», «Здоровому все здорово»). З цього, по суті, й розпочинається виховання дитини ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com