З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік — на Маковія і на Спаса. Такий мак — найкращий оберіг від нечистої сили.
Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.
6. Декламування вірша "Мак".
Як без вишні — не садок,
Так без маку — не вінок.
А його ось, як на те,
Стільки в полі тут росте!
І червоний, і стрункий,
І свіженький все який!
Цілу купу нарвемо —
Всім віночки сплетемо.
7. Поетапне виконання композиції вчителем.
8. Практична діяльність учнів.
IV. Підсумок уроку.
— Сподіваюся, що сьогодні на уроці ви здобулися на часточку добра, тепла і знань. А відтак завжди будете мудрим другом для природи.
Ми з нею — єдине ціле, і розділити нас неможливо, тому бережімо свою зелену планету.
1. Декламування вірша П. Сиченка "Вмійте природу любити".
Вмійте природу любити
Вам у походи ходити
І мандрувати, любі діти,
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави .
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте повсюди
Шлях і стежиночку в гаї.
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю.
2. Перегляд і демонстрування дитячих малюнків.
Ліплення на тему:
"Дивовижні баранці, коники і птахи"
Мета. Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного мистецтва.
Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки тощо.
Хід уроку
I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
II. Робота над темою уроку.
1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво.
— Людина за своєю природою — художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточували і до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.
Художньо виконані предмети побуту — одяг, посуд, меблі, килими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо — називаються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистецтва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.
Мистецтво прикрашування предметів називається "декоративніш" (від французького слова "декор" — "прикраса").
Це — найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.
Пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.
Нове про педагогіку:
Робота з проблемними сім’ями в системі соціальних інституцій
Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організ ...
Народний орнамент
Багато добутків народних майстрів виявляють собою зразки справжнього мистецтва, у яких форма, декор і зміст знаходяться в нерозривній єдності. Народ століттями відбирав у природі зроблені форми, раді ...