Технологічні підходи співвідношення фізичного і розумового розвитку школярів

Педагогіка і освіта » Гармонізація фізичного і розумового розвитку молодших школярів в процесі фізичного виховання » Технологічні підходи співвідношення фізичного і розумового розвитку школярів

Сторінка 1

Побудова і реалізація цілісного учбового процесу на основі гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку неможлива без здійснення функції управління цим процесом.

Процес управління – це безперервна послідовність дій, здійснюваних суб'єктом управління, в результаті яких формується і змінюється образ керованого об'єкту, встановлюються цілі спільної діяльності, визначаються способи їх досягнення, розділяються роботи між її учасниками, та інтегруються їх зусилля.

Основними функціями управління викладача фізичної культури є: планування, організація, регулювання і контролю. Будь-яка педагогічна діяльність, як відомо, здійснюється в педагогічній системі. Внутрішньою якістю педагогічної системи є технологічність, яка визначає її можливості і підпорядковує строгій організаційній і управлінській логіці. Головне призначення технології – одержати гарантований результат, тобто так організувати педагогічний процес, щоб в результаті досягти поставленої мети.

Проблемою гармонізації фізичного і розумового компонентів в процесі фізичного виховання школярів займаються багато вітчизняних і зарубіжних суспільних діячів, педагогів і вчених. Як один з дієвих засобів, сприяючих усесторонньому розвитку людини і зміцненню здоров'я, вони пропонують використовувати рухливі ігри в системі навчання і виховання. Виховне значення рухливих ігор не зводиться до розвитку тільки фізичних якостей, таких як швидкість, спритність, сила, витривалість, гнучкість. Розвиваються також інтелектуальні якості: спостережливість, пам'ять, логічне мислення і кмітливість. Ігри мають сюжетну форму, є простір для уяви і артистизму, елементів танцю, співу і так далі, що формує естетичне світосприймання.

Соловйов B.H. вказує на необхідність пошуку оптимального варіанту рухового режиму, як засобу профілактики порушень здоров'я і підтримки на належному рівні розумової і фізичної працездатності школярів в умовах загальноосвітньої школи. Він пропонує використовувати регулярні заняття в спортивних секціях при оптимальному фізичному навантаженні, відповідно до статі і віку, як засобу, який сприяє підвищенню фізичного розвитку, розумової працездатності і успішності дітей і молоді.

Берулава М.Н. пропонує впровадити в систему утворення інтегральної моделі навчання, спрямованої на створення таких форм, змісту і методів навчання і виховання, які забезпечать ефективне розкриття індивідуальності дитини – її пізнавальних процесів, особових якостей, створення таких умов, при яких вона схоче вчитися, буде особисто зацікавлена в тому, щоб сприймати, а не відштовхувати виховні дії.

У дитини, у міру її розвитку, підвищуються здібності до довільної психічної саморегуляції і самоконтролю. Овчарова Р.В. вказує на необхідність розвитку довільності, у тому числі і в руховій сфері, що виражається в умінні довільно направляти свою увагу на м'язи, що беруть участь в русі; умінні розрізняти і порівнювати м'язові відчуття; уміння визначати відповідний характер відчуттів (напруга – розслаблення, тяжкість – легкість та ін.), характер рухів які супроводжують ці відчуття (сила – слабкість, різкість – плавність, темп, ритм); уміння змінювати характер рухів, спираючись на контроль своїх відчуттів.

Оскільки фізкультурне виховання – це, перш за все, педагогічний процес формування фізкультурної особистості, В.І. Столяров основними показниками фізичної культури як властивості і характеристики окремої людини бачить: в турботі людини про підтримку норми і вдосконалення фізичного стану, різних його параметрів; в різноманітті засобів, що використовуються для цієї мети, умінні ефективно застосовувати їх; в рівні знань про організм, про фізичний стан, про засоби дії на нього і методи їх вживання; в ступені орієнтації на турботу про свій фізичний стан; в готовності надати допомогу іншим людям в їх оздоровленні, фізичному вдосконаленні. Для цього, вважає автор, необхідна наявність відповідних знань, умінь і навиків.

Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок. На практичному рівні, фахівці пропонують використовувати окремі методичні підходи до організації учбового процесу, які, на їх думку, сприятимуть гармонійному розвитку учнів. Всі вони, як правило, зводяться до формування високого рівня інтелекту школярів, до активізації пізнавальної діяльності в процесі занять фізичною культурою, розвитку окремих особових властивостей, що проявляються у фізкультурно-спортивній діяльності. Теоретичні знання служать основою оволодіння свідомими і міцними навиками.

Разом з тим, ми припускаємо, що гармонізації розвитку школярів в навчальному процесі з фізичної культури сприятиме оптимальне співвідношення засобів інтелектуального, рухового і оздоровчого характеру, що зрештою робитиме вплив на процес зміцнення здоров'я учнів.

У зв'язку з існуючими в теорії і практиці фізичного виховання суперечностями між теоретико-методологічними підходами, що є у сфері фізичної культури, і недостатньою розробленістю засобів і методів фізкультурної освіти, що враховують особисті чинники розвитку молодших школярів, перед нами була поставлена МЕТА: розробити методику гармонізації розумового і фізичного компонентів розвитку учнів молодшого шкільного віку, що направлена на досягнення оздоровчого ефекту.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Зміни в морфологічній будові слів
У процесі історичного розвитку всі елементи мови: звуки, значущі частини слів, слова, словосполучення, речення — зазнають певних змін. Значущі частини слова в процесі історичного розвитку можуть змін ...

Визначення рівня логіко-математичного розвитку дітей за допомогою спостережень у природі
З раннього віку діти починають спостерігати у природі, засвоювати систему понять різного змісту, у тому числі й поняття про групу однорідних предметів. Дітям цікаво досліджувати у природі, спостеріга ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com