Проблема гармонізації особистості в системі освіти

Сторінка 1

Серед соціально-культурних проблем, що стоять перед нашим суспільством, виділяється проблема формування всебічно розвиненої особистості. В основі характеристики особистості лежать три провідні ознаки: гармонійний розвиток, тобто досягнення адекватного індивідуального рівня розумового, фізичного, трудового, етичного і естетичного розвитку людини в їх взаємозв'язку; соціальна активність людини; готовність до високоефективної професійної діяльності.

Про гармонійне виховання багато писали педагоги і філософи минулого. Вже в Стародавній Греції (V-IV ст. до н.е.), в Афінській рабовласницькій республіці була поставлена задача виховувати чоловіків, у яких гармонійно поєднувалися б фізичний, розумовий, етичний і естетичний розвиток. Якщо в системі античного виховання малася на увазі відповідність розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, що створюють його красу і досконалість, то в подальшому стало наголошуватися значення виховання характеру людини і його відношення до людей, суспільства.

Чермит Д.Д. та співавтори [40] дають визначення поняттю „гармонія” – як стану системи, при якому виявляються згода, відповідність, і врівноваженість. Цей стан цілісної динамічної системи, який забезпечує взаємозв'язком симетрії і ритму, при якому рух до нового стану здійснюється за допомогою збереження досягнень попереднього стану.

На думку І.І. Брехмана, Б.І. Додонова поняття „гармонія” може бути віднесене до будь-якої системи, що має функціональну єдність і взаємозв'язок рівнів, у тому числі і до людини, оскільки єдність підсистем людини доведені в працях багатьох учених.

В історії суспільного розвитку, фізкультури і спорту завжди важлива роль належала формуванню фізичних і психічних якостей людського роду. Уміле використовування засобів фізичної культури сприяє вихованню фізичної, розумової і психічної гармонії людського розвитку особистості. Ще в роботах П.Ф. Лесгафта, видатного основоположника вітчизняної науки про фізичне виховання, однією з ведучих ідей був гармонійний розвиток людини, фізичної і духовної, за допомогою фізичних вправ.

Фахівці вважають, що розвиток фізичних можливостей людини невіддільний від функціонування його особових характеристик, фізкультурна діяльність не повинна обмежуватися тільки розвитком і формуванням тілесних характеристик людини, а повинна визначаться, і знаходиться в тісному взаємозв'язку з його розумовою діяльністю.

Сьогодні не можна знайти жодної сфери людської діяльності, не пов'язаної з фізичною культурою, оскільки фізична культура і спорт – загальновизнані матеріальні і духовні цінності суспільства в цілому і кожної людини окремо. Історично фізична культура складалася, перш за все, під впливом практичних потреб суспільства в повноцінній фізичній підготовці підростаючого покоління і дорослого населення до праці. Разом з тим, у міру становлення системи освіти і виховання фізична культура ставала базовим чинником формування рухових умінь і навиків. Якісно нова стадія осмислення суті фізичної культури зв'язується з її впливом на духовну сферу людини як дієвого засобу інтелектуального, етичного, естетичного виховання.

Як відзначають деякі автори, фізична культура, на відміну від інших сфер культури, сполучає категорії соціального і біологічного в людині в єдине ціле і є сферою їх гармонізації, областю ціннісно-орієнтованого дозволу постійно відтворних суперечностей між ними. Це підтверджується і взаємозв'язком тілесного і духовного в людині, де головним є принцип їх єднання, цілості і гармонії. Таким чином, „гармонія і фізичного і духовного – їх нерозривна єдність, повинна бути основною методологічною позицією в підході до процесу освоєння і вдосконалення людиною цінностей фізичної культури”.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку
Питаннями вікової фізіології займалися ряд авторів. В їхніх роботах представлена вікова періодизація з урахуванням сукупності анатомо-фізіологічних особливостей організму, умов життя, виховання і нав ...

Особливості розвитку рухових якостей у дошкільнят
Швидкість - здатність людини здійснювати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу. Основними чинниками прояву швидкості є: а) прихований (латентний) період рухової реакції; б) швидкість ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com