Зміст, форми і методи туристично-краєзнавчої діяльності у позакласній роботі

Однак, осмислюючи такий аспект туристичної діяльності з гуманітарних позицій, визнаючи особистість і її духовну сферу головною метою виховання, ми схильні думати, що дитина, поринаючи у віртуальне середовище, до певної міри втрачає реальні зв’язки з об’єктивним світом, що є небезпечним. Для цього напряму характерно, що середовище виховання нібито формується дитиною, але насправді воно створюється системами комунікацій і зв’язку. Одержавши доступ до вільного обміну інформацією, особистість переходить в іншу, віртуальну систему цінностей, коли традиційно усталені норми спілкування, відношення до людини, природи, соціуму сприймається лише в електронно телекомунікаційному вимірі. В цьому ми бачимо певну проблемність розвитку особистості, яка полягає в тому, що в частини учнів можуть розвиватись механізми дезадаптації в реальному життєвому просторі, втрата відчуття традиційної матеріальної і духовної культури, здатності до живого міжособистісного спілкування, залежність від комп’ютерного середовища. Тому виникає потреба в організації системної, реальної туристичної діяльності, яка при правильній мотивації може і повинна виконувати компенсуючі та релаксаційні функції, сприяти попередженню депривація підлітка.

Загальновідомо, що людина як соціальна істота має потреби, які вона може задовольнити тільки у взаємодії з іншими людьми. До них ми відносимо, наприклад, потребу в дружніх зв’язках, потребу в надані допомоги іншим, що проявляється у намаганні допомагати людям, співчувати і співпереживати їм, потребу в упевненості в собі, що ґрунтується на єдності душі зі світом, потребу в автономії та інші, як асоціальні, так і антисоціальні потреби. Туристична група і, насамперед, її просторово-часова діяльність сприяє тому, що потреби, які зумовлюють поведінку особистості, знаходять шлях до вирішення(задоволення) через міжособистісну взаємодію і взаємодію із середовищем. При цьому важливо, щоб організатори такого виду діяльності дотримувались певних правил. Туристично-краєзнавча діяльність має бути об’єктивною і предметно спрямованою на досягнення соціально важливої мети для всіх учасників. Тоді особа розкриває свої почуття, переживання, багатство власного суб’єктивного світу для іншої людини, самовиражається і самоутверджується, виявляючи свої індивідуальні можливості в реальному, діяльному середовищі, та реалізуючи їх на практиці в процесі здійснення конкретної програми пошукової діяльності.

Отже, розглядаючи туристсько-екскурсійну діяльність в контексті виховання особистості і враховуючи тенденції розвитку сучасного соціально-економічного і освітнього простору, ми визнаємо необхідність розширення трактування її традиційного змісту, виділяємо відповідні структурно-організаційні модулі, зміст яких розгортається в контексті тріади: «рідний край – моя країна – світ», кожний елемент якої характеризується як специфічне соціокультурне середовище. Туристична діяльність як спеціально організоване педагогічне середовище сприяє опануванню відповідним змістом і є умовою розвитку особистості, її духовної та діяльнісної сфери, сприяє засвоєнню нею як особистісно важливих так і національних, громадянських та загальнолюдських цінностей.

Основними формами туристичної роботи є заняття гуртків(секцій), прогулянки, екскурсії, походи, подорожі і експедиції. Існують й інші форми: зльоти, змагання, конференції, вечори, збори в туристичних таборах.

Нове про педагогіку:

Роль громадських організацій на поширення освіти на поділлі наприкінці хіх початку ХХ століття
Досліджуваний період характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя в містах. Одним із його проявів була багатогранна діяльність різноманітних товариств, які спрямовували свою роб ...

Вікові особливості підліткового віку
Підлітковий вік, період розвитку дітей від 11 -12 до 15 -16 років. Підлітковий вік називають також перехідним віком, тому що він характеризується поступовим переходом від дитинства до дорослості. До ...