Зміст, форми і методи туристично-краєзнавчої діяльності у позакласній роботі

Однак, осмислюючи такий аспект туристичної діяльності з гуманітарних позицій, визнаючи особистість і її духовну сферу головною метою виховання, ми схильні думати, що дитина, поринаючи у віртуальне середовище, до певної міри втрачає реальні зв’язки з об’єктивним світом, що є небезпечним. Для цього напряму характерно, що середовище виховання нібито формується дитиною, але насправді воно створюється системами комунікацій і зв’язку. Одержавши доступ до вільного обміну інформацією, особистість переходить в іншу, віртуальну систему цінностей, коли традиційно усталені норми спілкування, відношення до людини, природи, соціуму сприймається лише в електронно телекомунікаційному вимірі. В цьому ми бачимо певну проблемність розвитку особистості, яка полягає в тому, що в частини учнів можуть розвиватись механізми дезадаптації в реальному життєвому просторі, втрата відчуття традиційної матеріальної і духовної культури, здатності до живого міжособистісного спілкування, залежність від комп’ютерного середовища. Тому виникає потреба в організації системної, реальної туристичної діяльності, яка при правильній мотивації може і повинна виконувати компенсуючі та релаксаційні функції, сприяти попередженню депривація підлітка.

Загальновідомо, що людина як соціальна істота має потреби, які вона може задовольнити тільки у взаємодії з іншими людьми. До них ми відносимо, наприклад, потребу в дружніх зв’язках, потребу в надані допомоги іншим, що проявляється у намаганні допомагати людям, співчувати і співпереживати їм, потребу в упевненості в собі, що ґрунтується на єдності душі зі світом, потребу в автономії та інші, як асоціальні, так і антисоціальні потреби. Туристична група і, насамперед, її просторово-часова діяльність сприяє тому, що потреби, які зумовлюють поведінку особистості, знаходять шлях до вирішення(задоволення) через міжособистісну взаємодію і взаємодію із середовищем. При цьому важливо, щоб організатори такого виду діяльності дотримувались певних правил. Туристично-краєзнавча діяльність має бути об’єктивною і предметно спрямованою на досягнення соціально важливої мети для всіх учасників. Тоді особа розкриває свої почуття, переживання, багатство власного суб’єктивного світу для іншої людини, самовиражається і самоутверджується, виявляючи свої індивідуальні можливості в реальному, діяльному середовищі, та реалізуючи їх на практиці в процесі здійснення конкретної програми пошукової діяльності.

Отже, розглядаючи туристсько-екскурсійну діяльність в контексті виховання особистості і враховуючи тенденції розвитку сучасного соціально-економічного і освітнього простору, ми визнаємо необхідність розширення трактування її традиційного змісту, виділяємо відповідні структурно-організаційні модулі, зміст яких розгортається в контексті тріади: «рідний край – моя країна – світ», кожний елемент якої характеризується як специфічне соціокультурне середовище. Туристична діяльність як спеціально організоване педагогічне середовище сприяє опануванню відповідним змістом і є умовою розвитку особистості, її духовної та діяльнісної сфери, сприяє засвоєнню нею як особистісно важливих так і національних, громадянських та загальнолюдських цінностей.

Основними формами туристичної роботи є заняття гуртків(секцій), прогулянки, екскурсії, походи, подорожі і експедиції. Існують й інші форми: зльоти, змагання, конференції, вечори, збори в туристичних таборах.

Нове про педагогіку:

Концептуальні засади шкільного туризму як засобу подолання депривації підлітків
Сучасний світ переживає не лише інформаційну, а й справжню туристичну революцію. Розвиток туризму супроводжує процес глобалізації. У різноманітних подорожах, екскурсіях беруть участь сотні мільйонів ...

Напрямки педагогічної підтримки та індивідуальний підхід до обдарованих особистостей
обдарований дитина підхід підтримка Виявлення обдарованих дітей залишається актуальною проблемою до сьогодення. Вперше про дітей із надзвичайними можливостями згадували більше ніж 2,5 тисячі років то ...