Поняття, детермінанти та наслідки депривації у підлітковому віці

Сторінка 1

У науковій літературі поняття «депривація» трактують по-різному. Д. Хебб розкриває її як специфічний стан, пов’язаний з біологічно повноцінним, але психічно недостатнім середовищем. Й. Боулбі у своїй монографії «Материнська турбота та психічне здоров’я» визначав, що депривація – це ситуація, за якої суб’єкт страждає від недостатності емоційних зв’язків, що зумовлює низку порушень психічного здоров’я різних ступенів стійкості. Р. Шпіц та У. Голдфарб підкреслювали здебільшого тяжкі наслідки довготривалої повної депривації, її драматичний перебіг, стійкість і глибоке втручання в структуру особистості, що зумовлює схильність до правопорушень або навіть психозу.

Й. Лангмейєр і З. Матейчек зазначають: «Депривація – це психічний стан, коли суб’єкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу».

Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.

У Великому психологічному словнику сказано: «Депривація – втрата, позбавлення або наближена до них за вираженням і значуща для суб’єкта нестача чогось необхідного, бажаного».

На сьогодні немає чіткого визначення психічної депривації. Одні дослідники розуміють її у широкому значенні, а інші – у вузькому, включаючи до виду сенсорної депривації. Так, Джейд (Jade, 1997) пише: «Психічна депривація – це такий вид сенсорної депривації, коли на ранньому етапі онтогенезу організм ізолюється від соціуму і отримує неповну та спотворену інформацію про зовнішнє, тобто від оточуючого середовища».

З таким трактуванням психічної депривації не зовсім погоджується сучасний дослідник М.Й. Варій. Він вважає, що «психічна депривація – це психічний стан, який виникає в результаті життєвих ситуацій, коли суб’єктові не надано можливості для задоволення деяких його основних (життєвих) психічних потреб упродовж тривалого часу. Щоб надати цьому явищу психічного змісту, він підкреслює, що психічна «депривація – це тимчасова або постійна, повна або часткова, штучна або зумовлена життєдіяльністю ізоляція людини від взаємодії її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним». Виходячи з цих позицій, вчений психічну депривацію поділяє на такі види: сенсорну, емоційну, психомоторну, духовну, соціальну, пізнавальну і психокультурну.

Спектральна різноманітність проявів іррегулярності розвитку в депривованих підлітків проявляється в: уповільненні й дезорганізації розвитку психічних процесів, зокрема становленні дослідницької поведінки на ранніх щаблях онтогенезу, зниженні пізнавальних інтересів комунікативно-гностичної активності, утрудненні в розумінні і передбаченні подій, недостатності інтелектуального розвитку; деформованості самосвідомості, особистісних „викривленнях” і відсутності базової довіри до людей, несформованості довільних форм поведінки; зниженні комунікативної активності і труднощах встановлення контактів з широким соціумом, порушенні процесу соціального і професійного самовизначення; нерівномірності й ослабленні процесу психофізичного розвитку, зниженні функціональної активності організму внаслідок недостатньої сформованості адаптаційних механізмів, що може призвести до виснаження його внутрішніх резервів, а зрештою – до дезадаптації в школі та розвитку різного роду психосоматичних захворювань; соматичній ослабленості і хронічних хворобах; загальному психофізичному й соціальному інфантилізмі тощо.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нове про педагогіку:

Методика використання принципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського під час уроків мислення серед природи
Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, «вмійте примусити її дивуватися». Проводячи свої уроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб «слово народжувалося в спілку ...

Програма експериментального дослідження
Об’єкт дослідження – підлітки, а предмет – прояв адиктивної поведінки серед підлітків. Мета дослідження – виявити ступінь прояву адиктивної поведінки серед підлітків. До завдань дослідження можна від ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com