Педагогічні умови навчання дошкільників основам мови образотворчого мистецтва

Педагогіка і освіта » Методика ознайомлення дошкільників з жанрами образотворчого мистецтва » Педагогічні умови навчання дошкільників основам мови образотворчого мистецтва

Сторінка 1

Аналіз мистецтвознавчої літератури дозволив визначити поняття „мистецтво” та „мова мистецтва”, а також виділити елементи мови, які є спільними для всіх видів образотворчого мистецтва. Так, мистецтво як вид духовного освоєння людиною дійсності має свої функції, серед яких найчастіше вказують естетичну, пізнавальну, відтворюючу, виховну, здійснює через функцію комунікативну, адже поява художнього твору обумовлена, з одного боку, потребою художника показати своє розуміння й морально-естетичну оцінку реальної дійсності, з іншого – повідомити свою художньо-образну інформацію глядачеві.

У мистецтвознавчій літературі мова мистецтва визначається як сукупність історично складених, особливих для кожного виду мистецтва матеріальних засобів і прийомів створення художнього образу, тобто зображувально-виразних засобів (О.О. Потебня, О.Д. Альохін, П.О. Білецький, В.І. Костін, В.І. Самохвалова). Отже, використання терміна “мова” щодо мистецтва є цілком правомірним, оскільки він означає таку систему, яка має характерні семіотичні ознаки і сприяє відтворенню художнього змісту. Вона функціонує в межах сфери мистецтва в цілому і окремих його видах та жанрах, виконуючи функцію передачі повідомлення від автора до адресата. Знання правил цієї мови є тим самим кодом, який створює можливості передавати художні образи й сприймати їх.

У розділі подані характеристики елементів мови образотворчого мистецтва як складових компонентів художньої форми і змісту. Спільними елементами мови для всіх видів образотворчого мистецтва ми визначили: малюнок, що поєднує в собі майже всі сторони повноцінного відтворення предметного світу: об'ємне й просторове моделювання, вірні пропорції, правдиву експресію, чітко виражений характер; лінію як засіб відтворення специфічних особливостей пластики об'єкта, його характеру, стану, а також засіб художнього створення малюнка; колір, що відтворює відповідні зовнішні ознаки предметного світу в реальному середовищі, а також є засобом емоційної виразності в художньому творі; композицію, що встановлює взаємозв'язок найважливіших елементів художнього твору.

Обґрунтовано класифікацію, сутність та структуру елементів мови образотворчого мистецтва, їх роль як носіїв образного змісту; узагальнені чинні в сучасній мистецтвознавчій теорії закони, правила і прийоми образотворчої мови. При визначенні суті використання тих чи інших елементів мови образотворчого мистецтва особлива увага акцентується на тому, що ідейно-змістовний та емоційний склад художнього твору потребує їх конкретної обумовленості, сукупності та взаємозв'язку.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми навчання дошкільників образотворчій діяльності дозволив констатувати, що дитяча образотворча діяльність розуміється як складний процес, який висвітлює індивідуальність дитини, а також активно впливає на формування її особистісних якостей. У зв'язку з цим завдання психологічного і педагогічного вивчення дитячої образотворчої діяльності полягає в тому, щоб розкрити, з одного боку, джерела і механізми її утворення і розвитку, а з іншого, розробити оптимальні умови її формування.

У вітчизняній психології закріпилася теорія, яка пояснює закономірності психічного розвитку дитини шляхом привласнення нею людських властивостей і здібностей, що виникають у ході історичного розвитку людства та фіксуються в предметах матеріальної й духовної культури (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, Л.А. Венгер). Виходячи з цього, природа, закономірності розвитку й регуляція образотворчої діяльності розуміються як психічні дії, притаманні людині, які не можуть виникнути природним шляхом, а повинні бути привласнені нею. У світлі цієї концепції природа образотворчої діяльності розглядається як оволодіння дитиною знаковою діяльністю, що включає засвоєння нею функцій знака – позначення й повідомлення. На факт зародження розуміння дитиною відношення зображення до предмета вказують більшість дослідників дитячої діяльності (Л.І. Айдарова, М.С. Вашуленко, В.С. Мухіна, М.М. Лєвшин). Що ж стосується функцій повідомлення, то факти, які демонструють бажання пояснити свій малюнок дорослому чи одноліткам, зробити його зрозумілим для оточуючих, свідчать про правомірність визначення розвитку малювання як знакової діяльності. Отже, кожний новий крок у розвитку образотворчої діяльності дитини – результат засвоєння відомих форм людського досвіду.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Мотиви пізнавальної діяльності школярів
Стимулюванню пізнавальної активності передує вплив на мотиваційну сферу учнів. Мотив – це те, що спонукає людину до дій. Те, заради чого вона її здійснює. У сучасній психології цим терміном позначают ...

Роль науково-популярної літератури у формуванні пізнавальних інтересів школярів
Величезне значення в вихованні у школярів інтересу до фізики має науково-популярна література. Прагнення школярів до знань зазвичай супроводжується зростаючим інтересом до науково-популярної літерату ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com