Поняття емоційної експресивності та ступінь його дослідження в психологічній літературі

Педагогіка і освіта » Емоційна експресивність у невербальній поведінці вчителя » Поняття емоційної експресивності та ступінь його дослідження в психологічній літературі

Сторінка 2

Нещиру посмішку поділяють на два різновиди. Вимушена посмішка виражає не стільки радість, скільки бажання здаватися радісним. Удавана посмішка має на меті приховати від навколишніх свої негативні емоції. Для нещирої посмішки характерна відносна пасивність колових м'язів ока, у результаті чого щоки майже не піднімаються і відсутні характерні зморшки в зовнішніх кутиках очей («гусячі лапки»). Нещира посмішка буває, як правило, асиметрична, з більшим зсувом уліво або вправо. Крім того, вона виникає або раніше, або пізніше, ніж того вимагає ситуація. Фальшива посмішка вирізняється й тривалістю: її кульмінаційний період триває довше від звичайного (від однієї до чотирьох секунд). Період її розгортання й згортання, навпаки, коротший, і тому вона з'являється й зникає ніби раптово. За цими ознаками нещиру посмішку розпізнати досить легко. Однак при навмисно нещирій посмішці, коли скорочення виличних м'язів піднімає щоки, віддиференціювати її від щирої усмішки без аналізу її тимчасового розгортання буває важко.

Звукові й мовні засоби експреси. Зі звукових засобів експресії найбільш характерними є сміх і плач. Сміх є виразником декількох емоцій, тому він має різні відтінки і зміст. У людини він починається вдиханням, за яким ідуть короткі спазматичні скорочення грудної клітини, грудочеревної перепони та м'язів живота (у зв'язку із чим кажуть: «живота надірвав від сміху»). При реготанні все тіло відкидається назад і трясеться, рот широко розкритий, кутики губ відтягуються назад і нагору, верхня губа піднімається, обличчя і вся голова наливаються кров'ю, колові м'язи очей судомно скорочуються, ніс, що зморщився, здається вкороченим, очі блищать, часто з'являються сльози.

Вираження емоцій у мові. Вивченню зміни різних характеристик мови при виникненні емоційних станів присвячено досить багато досліджень. До характеристик, з яких судять про зміну мови, зараховують інтонаційне оформлення, чіткість дикції, логічний наголос, чистота звучання голосу, лексичне багатство, вільне й точне вираження думок й емоцій.

Встановлено, що різні емоційні стани відображаються в інтонації, інтенсивності й частоті основного тону голосу, темпі артикулювання і паузації, лінгвістичних особливостях побудови фраз: їхній структурі, виборі лексики, наявності або відсутності переформулювань, помилках, самокорекції, семантичне нерелевантних повторах.

М.П. Фетіскін виявив ознаки неекспресивної, монотонної мови. До них належать байдужий виклад матеріалу, автономність його викладу («читання лекції для себе»), поодиноке використання питальної інтонації, ліричних наголосів, прискорень й уповільнення мови, відсутність прагнення викликати в учнів емоційний відгук, менша гучність мови, теноровий тембр голосу (на відміну від емоційних педагогів, у яких частіше трапляються альт і баритон), вища частота основного тону.

Інтерес до проблеми вивчення невербальної поведінки людини та її зв’язок з іншими областями та сторонами життєдіяльності людини в науці почалися ще за часів Стародавньої Греції – Аристотеля (трактат «Фізіогноміка»). Проте широко обговорюватися тема експресивної поведінки людини стала в епоху інтенсивного розвитку суспільно-наукових знань. Традиційно вважається, що засновником сучасної психології експресивної поведінки особистості є Ч. Дарвін. Книга «Выражение эмоций у человека и животных» (1953) стала відправним пунктом у становленні наукового вивчення експресивної поведінки людини та тварин. Використовуючи його окреслення експресії базових емоцій, вчені створили графічні коди (до яких входять м’язові рухи верхньої, середньої, нижньої частини обличчя та комбінації малюнків вік, роту, розрізу очей, напрямки зморшок на лобі, біля роту та очей). Вагомий внесок у розвиток вітчизняної психології виразної поведінки відіграли роботи І.М. Сєченова, В.М. Бєхтєрєва, С. Волконського, І.А. Сікорського, С.Л. Рубінштейна та інших.

Страницы: 1 2 3 4 5

Нове про педагогіку:

Планування навчального предмету
Одиницею планування, відображеною в навчальних планах будь-яких типів, є навчальний предмет. Навчальний предмет (навчальна дисципліна) є дидактично обґрунтованою системою наукових знань, практичних в ...

Засоби та етапи формування інтересу в учнів
Властивостями людини, що становлять суб'єктивний чинник інтересу, є її потреби. Це не що інше, як закладена в нас природою І суспільством програма життєдіяльності, це ставлення людини до природи, до ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com