Питання формування досвіду пошукової діяльності у педагогічній теорії

Педагогіка і освіта » Формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності » Питання формування досвіду пошукової діяльності у педагогічній теорії

Сторінка 4

У початковій школі проблемне навчання зводиться до проблемних ситуацій. У I-IV класах це – постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Проблемна ситуація – усвідомлене суб’єктом затруднення, шляхи подолання якого потребують пошуку нових знань, нових способів дій. Проблемна ситуація – джерело мислення. Але це не означає, що будь-які психологічні труднощі неодмінно спонукають мислення. Щоб проблемна ситуація стала джерелом мислення, вона повинна бути прийнята суб’єктом для вирішення. А це можливо, якщо у суб’єкта є достатні вихідні дані, які відповідають предметному змісту ситуації.

Мета створення проблемної ситуації – це засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей.

Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини.

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації подана у таблиці 2.

Таблиця 2 Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації

Фази	Етапи	Зміст етапів проблемної ситуації
Формування	Виникнення	Зіткнення молодшого школяра з незрозумілим ускладненням, перешкодою в учінні; виникнення здивування, непорозуміння; бажання дізнатися, визначити, зрозуміти справжні причини труднощів, виявлення і загострення суперечностей між бажанням необхідністю учіння і неможливістю продовжувати попередні дії; пізнавальна потреба в новому, невідомому знанні чи способі дії.
Формування	Становлення	Аналіз зв’язків, відношень та інших характеристик пізнавального об’єкта; усвідомлення і суб’єктивне сприйняття суперечності між відомими знаннями і новими вимогами; пізнавальна потреба у відкритті нових відомостей про предмет, спосіб, умови дії; приблизне розмежування відомого і невідомого в проблемній ситуації; утворення пізнавального мотиву, словесне формулювання проблеми.
Розв’язання	Розв’язування	Змістовний аналіз відношень між умовою і вимогою проблеми; висунення припущень щодо напряму розв’язання проблеми; включення пізнавального об’єкта в нові зв’язки і відношення; відкриття раніше невідомих учневі зв’язків і властивостей пізнавального об’єкта; до визначення проблеми; висунення і обґрунтування кількох гіпотез; прогнозування результату пошукової діяльності; доведення основної гіпотези; обґрунтування позитивного результату.
Розв’язання	Зняття	Аналіз одержаного результату; перевірка розв’язку; визначення рівня узагальненості одержаних даних; перенесення виявлених способів дії на розв’язок інших проблемних задач; використання здобутих знань у нових умовах мислительної діяльності.

Властивістю проблемної ситуації є здатність викликати зацікавленість у прийнятті і вирішенні проблем. Якщо проблемна ситуація привертає увагу учнів, викликає зацікавленість, значить проблему прийнято, учень зацікавлений у ній і готовий до її вирішення.

У дидактиці проблеми класифікують за галуззю і місцем виникнення, за роллю в пізнавальному процесі, за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметні – виникають в межах одного предмета і розв'язується засобами і методами цього предмета;

2) міжпредметні – виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;

3) урочні – умовно їх можна назвати навчальними, виникають безпосередньо під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;

4) позаурочні – виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішуються переважно індивідуально, в окремих випадках – у класі, в колективі.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні – на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв'язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;

2) допоміжні – основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Нове про педагогіку:

Опрацювання тексту на уроках розвитку зв’язного мовлення
Теоретичні знання про текст і його характерні ознаки повинні стати основою для створення власного тексту учнями початкової школи. Треба вчити дітей орієнтуватися в завданнях та умовах спілкування. Уч ...

Технологія виховання толерантного ставлення дітей старшого дошкільного віку до традицій і культур народів світу
Формувальний етап експерименту передбачав обґрунтування технології виховання толерантного ставлення дітей старшого дошкільного віку до традицій і культур народів світу. Основними складниками технолог ...

Питання формування досвіду пошукової діяльності у педагогічній теорії

Навігація по сайту