Роль діяльності у становленні особистості дитини

Педагогіка і освіта » Види трудової діяльності молодших школярів » Роль діяльності у становленні особистості дитини

Сторінка 1

Усі якості, властивості, бажання, цілі, інтереси і здібності особистості виявляються в її оправах, у різних видах діяльності. Саме в діяльності людини розкриваються її цілі і мотиви, прагнення і бажання, характерні особливості.

Якості особистості не тільки виявляються, а й формуються в активній діяльності, в тих її різних видах, які становлять життя, суспільне буття людини. Залежно від того, що людина робить (тобто який зміст її діяльності), як робить (способи діяльності), від організації й умов діяльності і від ставлення, яке ця діяльність викликає в людини, в ній витравляються, отже, формуються певні нахили, здібності й риси характеру, закріплюються знання. Особистість формується в діяльності.

У різноманітних видах своєї діяльності людина вступає в численні і різноманітні відносини з іншими людьми. На виробництві вона може бути одночасно і начальником, і підлеглим; у сім'ї — вона чоловік і батько, син і брат, Крім того, сусід і товариш, член спортивної команди. Чим різноманітнішими видами зайнята людина, тим у різноманітніші відносини з іншими людьми вона вступає, тим різнобічніші її інтереси, спонукання, почуття, здібності.

Через діяльність, яку здійснює особистість разом з іншими людьми, вона пізнає себе. Лише в процесі праці, цієї першої суспільно корисної діяльності, людина могла оцінити свої сили, свої обмежені і водночас величезні можливості, свої слабості.

І в процесі розвитку дитини її свідомість формується в спільній з однолітками діяльності. Дитина навчається розуміти інших і себе, керувати собою й оцінювати власні вчинки.

В науці немає єдиного підходу до розкриття поняття та структури людської діяльності. Основний внесок у методологічне розв'язання зазначеної проблеми зробила традиційна психологія.

Діяльність — це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності. Перетворювальний і цілеспрямований характер діяльності дає змогу її суб'єкту вийти за межі будь-якої ситуації, вписуючи діяльність у широкий контекст суспільно-історичного буття. Все це підкреслює відкритість і універсальність діяльності, її потрібно розуміти з позицій історичного і культурного розвитку як форму творчості. Побудова або творення людиною своєї діяльності є неодмінною умовою формування її особистості.

Проблема діяльності органічно пов'язана з проблемою особистості та свідомості. Особистість формується і виявляється в діяльності. Діяльність визначає особистість, але особистість обирає ту діяльність, яка визначає її розвиток (О.Г. Асмолов). Під час діяльності людина взаємодіє з навколишнім світом, і цей процес не пасивний, а активний і керований свідомістю.

У конкретному науковому вивченні особистості різні загальнонаукові напрями дотримуються принципів діяльнісного підходу. Поняття "діяльніший підхід" у широкому розумінні означає, що в основу методології досліджень покладено категорію діяльності. У вузькому розумінні "діяльнісний підхід" — теорія, що розглядає психологію як науку про функціонування і структуру психічного відображення в процесах діяльності індивідів.

Теорію діяльності розробляли вітчизняні та зарубіжні психологи. Відомий російський психолог Л.С. Виготський підготував ґрунт для формування психологічної теорії діяльності. Створення Л.С. Виготським культурно-історичної теорії вищих психічних функцій, а також його великий внесок у розроблення історичного підходу до розвитку людської психіки, у вивчення проблем свідомості, мислення і мови дали можливість іншим ученим підійти до витоків діяльності. Л.С. Виготський висунув ідею про вирішальну роль діяльності в психологічному розвитку дитини. На основі цієї ідеї О.М. Леонтьєвим була створена теорія діяльності, в якій він виходив з положення про те, що діяльність утілюється у своєму продукті. Відбувається начебто "опредметнювання" тих уявлень, які її спонукають і регулюють. Таким чином, у продукті діяльності ці уявлення набирають нової форми. На підставі цього положення він доходить висновку, що, діючи з % предметами реального світу, які створені людською культурою протягом її історії, індивід засвоює (привласнює) "опредметнену" психологічну реальність. Це й складає процес психічного розвитку.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Використання наочності
Використання наочності на уроках грамоти полегшує процес вивчання і закріплення звуків і букв, конкретизує поняття, зв’язані з навчанням грамоти; допомагає швидше засвоїти виучуване, дає можливість у ...

Фактори розвитку і виховання підлітків
Важливими є положення Г. Костюка, що розкривають розвиток людини як біологічної і соціальної системи. Вчений зазначає, що становлення особистості – обумовлений і разом з тим саморозвиваючий процес. Ц ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com