Еволюція поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці

Педагогіка і освіта » Характер та престиж педагогічної праці » Еволюція поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці

Сторінка 1

Аналіз науково-дослідних робіт вітчизняних та закордонних вчених, дав змогу прослідкувати еволюцію та нинішній стан розробки проблеми престижу та характеру педагогічної праці. В результаті чого варто зазначити, що вище зазначеній проблемі присвячено чимало робіт, особливо розгляд саме характеру педагогічної діяльності домінує як в теоретиків так і в практиків педагогічного спрямування.

Оскільки основним аспектом педагогічної праці являється виховання, тому варто зазначити, що в історії цього питання відправною точкою стала педагогічна практика ще первісних людей.

Існування первісного ладу вимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо, ро­дова община, розпад первісного ладу. Виховання підростаючого покоління на кожному його етапі мало свої особливості.

На етапі розвитку первісного стада виховання здійснювалося у процесі трудової діяльності через наслідування. Дорослі навчали дітей дотримуватись племінних традицій, передавали їм те що знали самі.

За родового устрою (приблизно 10 тисяч років тому) людина набуває усіх антропологічних якостей. Мета виховання цього періоду характеризується передаванням підростаючому поколінню трудових навичок, способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів.

Дя періоду розпаду первісного ладу характерним є співіснування елементів суспільного і сімейно-станового виховання, яке перебувало під контролем общини.

Вершиною первіснообщинної культури виступила поява писемності у вигляді піктографічного письма. Піктографічне письмо – це спосіб передачі інформації за допомогою спеціальних малюнків.

Аналіз виховання й шкільної освіти в античному світі слід розпочинати з держав Стародавньої Греції. Варто відзначити, що тут діяли дві системи виховання: спартанська і афінська. Аналізуючи попередньо названі системи, можна виділити деякі особливості. Зокрема, мета виховання афінської системи базувалась на формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, домінував індивідуальний характер виховання. Що стосується Спартанської системи, то тут мета має свої відмінності від попередньої і полягає у вихованні витривалих і загартованих воїнів, захисників земельної аристократії. Виховання ж мало колективний характер.

Що стосується змісту освіти і виховання, то варто зазначити, що перша передбачала вивчення географії, астрономії, читання, письма, математики, літератури, філософії, політики, логіки. Приділялася увага грі на музичних інструментах, ораторському мистецтві, розумовому, фізичному, естетичному та моральному вихованні. Не користувалася повагою фізична праця. Однак Спартанська система передбачала спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво, дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне, політичне виховання, елементарне навчання читанню і письму як основні різновиди виховання дитини. Як і в першої презирливо ставилися до фізичної праці.

Основними методами виховання в Древній Греції при Афінській системі були: бесіди, дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад. Стосовно Спартанської системи, то варто зазначити, що були наявні також вище зазначені методи,однак тут мало місце також покарання.

Важливе значення має освіта епохи еллінізму. В освіті важливу роль починають відігравати такі навчальні дисципліни як: граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, що пізніше оформилися у «сім вільних мистецтв», які стали основою змісту середньої освіти для всього європейського середньовіччя .

Визначальними постатями давньогрецької доби варто відзначити таких мислителів як Демокріт, який висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості. Педагогічні ідеї Сократа грунтуються на наступних принципах: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительської діяльності – сократичний метод (евристичну бесіду). Для сократової бесіди характерні дві специфічні риси: «сократова індукція», «сократова іронія».

Не варто забувати про Платона, який першим у світі обґрунтував систему освіти і виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого – досвід фізичного виховання. Мета виховання за Платоном – формування «i тіла i душі найпрекраснішими». Відстоював державне, суспільне виховання дітей. У зв’язку з цим Платон першим в історії прийшов до думки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів.

Педагогічна діяльність учня Платона - Арістотеля грунтуться на принципі піклування про «всі три види людської душі». Згідно цього принципу трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне, моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але мета виховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової i вольової, i перш за все – вольової.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Аналіз масового педагогічного досвіду професійної орієнтації у початковій школі
Перш ніж вивчити основні тенденції профорієнтаційної роботи у масовому педагогічному досвіді вчителів початкових класів, проаналізуємо функціонуючі на сучасному етапі джерела змісту освіти початкової ...

Соціально-педагогічна адаптація
Зі вступом до освітнього закладу студент проходить соціальну адаптацію до процесу в освітньому закладі. Соціально - педагогічна адаптація - це засвоєння молодою людиною норм студентського життя, вклю ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com