Методика роботи над формуванням мовленнєвого етикету у початкових класах

Педагогіка і освіта » Формування мовленнєвого етикету молодших школярів » Методика роботи над формуванням мовленнєвого етикету у початкових класах

Сторінка 3

У першому класі робота над практичним вираженням змісту мовленнєвої поведінки проходить в основному за ініціативою вчителя у формах бесіди і співбесіди, прослуховування записів - зразків культури мовних стосунків, організація гри з розгорнутим діалогом, читання відповідних текстів. Тобто у 1 класі вчитель є сам прикладом мовленнєвого етикету, як зразок для наслідування, копіювання. Тому учні нерідко повторюють і помилки учителя.

У другому та третьому класах у таких формах роботи надається більшої ініціативи учням. Вони мають усвідомити такі правила: Вибачитися не забудь і тоді, коли тобі треба негайно звернутися і ти відкриваєш людину від справи або перебиваєш того, хто розмовляє: Вибачте, будь ласка, Маріє Іванівно, мені треба сказати . - І після дозволу дорослого говори, що тобі треба; Прокинувшись говори рідним Доброго ранку, а ввечері, лягаючи спати, - Спокійної ночі; Коли входиш до класу, привітайся спочатку з учителем, а потім не забудь привітатись з товаришами. Якщо твоя вчителька стоїть і розмовляє з іншими учителями не вітайся тільки з нею: Добрий день, Маріє Іванівно! Треба, звертаючись до всіх, чітко сказати Добрий день.

Вітатися треба зі всіма дорослими (нянею, вчителями, батьками), яких зустрічаєш перший раз у цей день. Треба привітатися із черговими по школі. Не забудь привітатися із знайомими, дорослими, якщо зустрінеш їх на вулиці. Ідучи зі школи, від друзів, з гостей, не забудь сказати До побачення. Вчитель пояснює залежність мовлення від того, з ким і де говоримо: з однією людиною чи багатьма; з якою метою - спілкування, повідомлення чи впливу.

У другому класі діти повинні засвоїти такі правила мовленнєвого етикету:

Будь ввічливим зі своїми товаришами: не давай їм прізвиськ та кличок, розмовляючи не кричи, не забувай говорити „Чарівні слова" (дякую, будь ласка та ін.), вітайся при зустрічі, прощайся коли ідеш додому.

Можна провести гру „Допоможи Незнайкові”.

1. На вулиці Незнайко зустрів дівчину-однокласницю. Вона йшла з магазину і несла важку сумку. Що повинен зробити Незнайко? (Хлопчик повинен сказати: „Дай, будь ласка, я тобі допоможу. Мені зовсім не важко”).

2. На багатолюдному перехресті стоїть бабуся, вона в нерішучості - не знає, як перейти вулицю. Що повинен сказати Незнайко? (Хлопчик повинен сказати: „Ходіть, будь ласка, зі мною. Я вас переведу”).

У другому класі учні вже знайомляться з логічним наголосом (без вживання терміна), його значення вчаться ним оперувати. Тому в роботі над культурою мовленнєвих стосунків йому приділяється особлива увага.

Вчитель пояснює, що. в залежності від умов висловлювання, одні і ті ж так звані „чарівні слова", „слова доброго тону” можуть набирати різного змісту, а відтворювання його залежатиме від того, яке слово ми наголосимо, виділимо.

Виконуючи такі вправи, школярі вчаться чути і розуміти значення підвищення та зниження голосу в середині і в кінці речення, пауз; пов’язувати особливості інтонації з порядком слів; оцінювати жести та гучність.

Вчитель просить згадати, про які „чарівні слова" йшла мова в першому та другому класах, запитує, чи всі діти навчилися користуватися ними, хто, коли і чому забуває про них.

Під час бесіди ні слова, ні фрази не слід вимовляти дуже голосно. Також негарно їх вимовляти дуже тихо. По-перше ваш співрозмовник може нічого не почути (ви не знаєте точно, чи добрий у нього слух), а по-друге, ті, хто стоять поруч можуть подумати, що ви хочете сповістити своєму співбесіднику щось таке, чого іншим чути не можна. Це може бути зрозумілим, як натяк та те, немов оточуючі вам заважають, що само по собі не пристойно. Щоб не говорив ваш співбесідник, ви зобов’язані вислухати чітко, не поспішаючи, не бурмотіти, не ковтати слова.

Далі діти розказують про себе і про своїх товаришів. Після висловів учнів педагог звертає увагу на те, що за добро треба платити добром, що треба поважати людей, їхню працю. Це дає можливість підвести дітей до думки, що недостатньо їхньої зовнішньої культури, потрібна культура внутрішня: глибока повага до людини та її праці.

У третьому класі діти повинні засвоїти, що у ввічливості проявляються ставлення до інших людей. Ввічлива людина не робить неприємностей іншим. Доцільно оформити пам’ятку для учнів у класі.

Треба бути ввічливим у словах, у тоні, в жестах, діях. Ввічливі слова (будь ласка, дякую), сказані грубим голосом, перестають бути ввічливими.

Ввічлива людина завжди вітається і прощається. Неввічливо не відповідати на привітання.

Якщо ти сидиш, а до кімнати зайшов дорослий, встань, щоб привітатись з ним.

Вітаючись, треба дивитися в обличчя тому, з ким вітаєшся.

Якщо до тебе звернувся дорослий, а ти сидиш, встань і розмовляй стоячи.

Ввічлива людина не відповідає на грубість грубістю. Ввічлива людина привітна і уважна до інших. Якщо її про щось запитують чи просять надати якусь допомогу, то завжди робить з охотою.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Поняття про лірику. Види ліричних творів
Лірика (від гр. lуrа — музичний інструмент) — рід літератури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя. Для лірики характерні такі основні ос ...

Основні форми організації навчання
Безпосередньо в навчальному процесі навчальна діяльність здійснюється у різних формах її організації. В освіті України сьогодні прийнята класно-урочна (для школи) або семінарсько-лекційна (для ВНЗ) с ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com