Методика роботи над формуванням мовленнєвого етикету у початкових класах

Педагогіка і освіта » Формування мовленнєвого етикету молодших школярів » Методика роботи над формуванням мовленнєвого етикету у початкових класах

Сторінка 1

Програма для кожного класу орієнтовно визначає коло умінь, навичок та звичок, які стосуються етики мовленнєвої поведінки (засоби вираження вітання і прощання, ввічливість і тон мовлення, уміння вести себе із співрозмовником та в колективі, засвоєння лексичних засобів тону та жестів під час зустрічі, прощань, різноманітних звертань тощо). Ціленаправлена, систематична робота над виробленням навичок і звичок етики мовлення розпочинається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи ввічливості, прищеплюються добрі манери, вміння культурно вести себе в школі, вдома, на вулиці, в громадських місцях. Якщо елементарні норми етики мовлення не прищеплені дітям з ранніх років, то пізніше доводиться усувати це упущення з великими труднощами: перевиховувати учнів, в яких прижились негативні звички.

Завдання вчителя - з перших днів навчання дитини виробляти в неї уміння і звички, які б відповідали вимогам етики, відбивали культуру, нагромаджену суспільством у процесі його розвитку. Але ефективності вироблення в учнів таких навичок і звичок можна досягти тільки при умові правильного, систематичного роз’яснення і практичного засвоєння норм мовленнєвої поведінки в органічній єдності з засобами мовленнєвої виразності. Це значить, що діти повинні засвоювати не тільки певний перелік правил культури поведінки, а й форми їх реалізації. Сама органічна єдність цих понять складає загальну суть культури мовленнєвих стосунків, яка диктується різними мовленнєвими ситуаціями.

Займаючись вихованням етики мовлення, вчителі нажаль більшого значення надають словесним формам впливу, зводять роботу скоріше до переліку мовних правил поведінки, ніж до роз’яснення їх змісту і форм реалізації. Треба розуміти, що певні поняття, як-от: будь чесним серед інших, веди себе пристойно, культурно та ін., самі по собі ще нічого не дають.

Треба, щоб учні розуміли зміст таких понять і відчували при цьому красу форми вираження цього змісту. Отже, в них треба розвивати здібність яскраво, емоційно відгукуватись про зміст певної мовленнєвої ситуації. Необхідність подолання зазначених недоліків висуває перед школою завдання: дати дітям знання і навички з етики мовлення у певній системі, які б базувалися на єдності таких трьох складових частин у навчально-виховному процесі:

1. Змісту рекомендованих норм мовленнєвої поведінки в різних мовленнєвих ситуаціях.

2. Мовленнєвих і рухових засобів виразності змісту мовленнєвої поведінки.

3. Практичного вираження змісту мовленнєвої поведінки.

Всі ці складові частини мають бути добре продумані, сплановані в загальній системі. Зміст пропонованих норм мовленнєвої поведінки може базуватися на елементарних правилах моральності, зокрема правил товаришування, правил дружньої товариської праці, правил чесної гри змагань і особливо правил ввічливості.

Першокласників знайомлять насамперед з конкретними вимогами, на основі яких складаються необхідні норми поведінки. Для цього певне пропоноване правило конкретизують за своїм змістом. Наприклад, правило „Будь чуйним, дбайливо, уважно стався до інших" конкретизується вказівками на те, як поводитись у певних ситуаціях. В другому та третьому класах такі знання поширюються і вдосконалюються.

Що стосується другої і третьої складової частини системи, то учнів вчать користуватися засобами, які характеризують безпосереднє звучання мови в певних мовленнєвих ситуаціях через конкретні елементи мовної виразності, як-от: логічні наголоси, мелодика, темп, загальний тон мовлення та елементи рухової виразності: поза, міміка, жест.

Першокласникам пропонують такі мовленнєві ситуації, зміст яких визначає загальні тони мовлення (урочистий, спокійний, лагідний, ласкавий, привітний, радісний тощо), допомагає володіти своїм голосом: свідомо, умисно говорити тихо або голосно в залежності від ситуації, регулювати висотою голосу; розуміти і оперувати в мовленнєвих ситуаціях паузами; створювати відповідну позу, міміку, найпростіші жести.

Другокласники вчаться оперувати в мовленнєвих ситуаціях логічними наголосами, мелодикою, гучністю мовлення, темпом, вдосконалюють міміку і жести.

Третьокласники і четвертокласники розвивають і вдосконалюють уміння користуватися всім комплексом засобів мовленнєвої і рухової виразності.

Учні перших-четвертих класів важко засвоюють загальні поняття: бути ввічливим, вести себе культурно, звертатися до дорослих на „ви", називати їх по імені і по батькові, поступитися місцем дорослому. Молодші школярі інколи думають, що бути ввічливим треба тільки з дорослими, і забувають про те, що правил культурної поведінки необхідно дотримуватись із своїми ровесниками. Тому в роботі з ними слід спеціально виділяти правила поведінки в дитячому колективі.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Формування особистості в сучасному світі
Сучасна психолого-педагогічна наука і виховна практика свої прагнення щодо вдосконалення процесу формування і розвитку підростаючої особистості пов'язують із особистісно орієнтованим підходом до дити ...

Вечори з фізики
Найбільш поширеними серед масових заходів у позаурочній роботі є вечори фізики. Це форма, яка поєднує всі найбільш цікаві форми роботи і має велику активізуючу дію на учнів. Вечори фізики поділяються ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com