Історіографія проблеми оптимізації навчальної діяльності

Педагогіка і освіта » Педагогічні умови оптимізації учбової діяльності молодших школярів » Історіографія проблеми оптимізації навчальної діяльності

Сторінка 2

Вартим уваги є експеримент, проведений у 1985-1987 роках у СШ № 5 м. Донецька. Його організатори стверджують, що деяке зростання показників успішності в школах України у другій половині двадцятого століття, порівняно з першою половиною двадцятого та дев'ятнадцятим століттям, пояснюється значним падінням вимог до знань та рівня розвитку мислення учнів. За даними цього експерименту лише 10 відсотків випускників сучасної школи можуть розв'язати математичні задачі з підручників, за якими вчилися гімназисти 1897-1927 років. Тобто, в наш час успішно навчаються лише 10 відсотків дітей, що повністю співпадає з показниками, представленими більш як сто років тому К. Ушинським.

Таким чином, наведені статистичні дані свідчать, що протягом останніх 100-150 років співвідношення встигаючих і невстигаючих учнів практично не змінилось, а неуспішність постає як глобальна загальнодержавна проблема.

Неуспішність навчання практично нівелює мету педагогічного процесу. Ще В.Сухомлинський зазначав, що учень, який не має потрібного запасу знань, під час пояснення нової теми перебуває під враженням, що повністю вся інформація є для нього новою, оскільки інформаційні одиниці ні з чим не асоціюються в його мозку. Звідси значне погіршення рівнів усвідомлення, осмислення й запам'ятовування навчального матеріалу.

Похідною зниження працездатності навчання виступає відсутність у дітей інтересу до навчальної, а нерідко й до пізнавальної діяльності. Діти, як правило, люблять вчитися, але вчитися добре, "переможно". Негативні емоції, викликані низкою невдач у навчанні , як визначають М.Амосов і О. Дубровський, стають причиною невралгічних та серцево-судинних захворювань у школярів.

Захисною реакцією пластичного дитячого організму нерідко бувають: заміна школярем позитивних моральних орієнтирів на негативні намагання учня самоствердитися й самореалізувати духовний потенціал за межами школи, виникнення в дитини відрази до навчання.

Якщо зусилля дитини у навчанні не завершуються успіхом, вона починає втрачати віру в свої можливості, оскільки безрезультатна праця навіть для дорослих нерідко стає неприємною і беззмістовною. Віра в себе, за визначеннями відомого психолога Є.Берна - це своєрідний психологічний імпульс, який веде людину вперед протягом всього її життя, допомагаючи долати перепони. Зневір'я у власних силах у дитячому віці, як правило, формує комплекс неповноцінності, що негативно впливає на долю суб'єкта.

Нерідко невстигаючий учень протягом усіх років навчання у школі знаходиться в стані постійного нервового напруження, яке виникає саме на ґрунті перевтоми.

При вивченні загальної картини втоми, італійський фізіолог Моссо стверджував, що втома - явище хімічного порядку. Думка Моссо була використана німецьким вченим Вейхардтом та іншими дослідниками, які робили висновок, що втома, як фізіологічне явище, аналогічна загальному отруєнню, і дослідницьким шляхом встановили наявність в органів, що втомлюються, - яду, який вони назвали кенотоксин.

З точки зору педагогіки поняття розумової втоми слід трактувати в дещо іншому сенсі (значенні), який виходить з-за межі поняття розумової праці. Як визначають Біне і Анрі, термін "розумова праця" є доволі невизначеними, і в шкільному житті буде правильним розуміти під ним усі види робіт учнів на уроках і під час підготовки до них.

Розв'язання проблеми оптимізації процесу навчання передбачає підвищення працездатності молодших школярів. Аналіз праць педагогів і психологів ХІХ-ХХ століть, які займалися цією проблемою, дає можливість визначити ці провідні напрями оптимізації навчального процесу в сучасній початковій школі.

Видатний вітчизняний педагог К.Ушинський вирізняє такі шляхи оптимізації навчального процесу:

1. Результативним навчання буде за умови такого розподілу праці вчителя й учнів, коли діти здебільшого працюватимуть самостійно, а вчитель керуватиме цим процесом.

2. Надзвичайно важлива для школи єдність навчання і виховання. У дітей не повинна виникнути думка, що в класі іноді можна сидіти й нічого не робити або працювати несумлінно. Розумно організована класна діяльність є одним із найраціональних засобів досягнення успішного навчання.

3. На базі "набування знань" повинні розвиватися розумові здібності дітей, їх спостережливість, здатність міркувати, пам'ять, увага. Рішуче заперечення формалізму у навчанні, зведення його до простого тренування розумових здібностей, так званої розумової гімнастики, відірваної від знань.

Він застерігав, що така гімнастика псує дитячий характер, привчає дитину до безплідного перемелювання думок, метою якого є не практичний Результат, а та сама розумова гімнастика.

Страницы: 1 2 3 4 5

Нове про педагогіку:

Поняття розвитку систем професійного навчання
О.К. Гастєв, директор Центрального інституту праці, написав ряд капітальних праць, у яких розкриваються основні вихідні положення розпочатої під його керівництвом роботи з наукової організації праці ...

Проблеми вибору професії
Усвідомлений вибір професії як запорука життєвого успіху Мета: сприяти усвідомленню взаємозв’язку між особистими цілями та професійним вибором, актуалізувати процес професійного самовизначення учнів; ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com