Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури

В обґрунтуванні педагогічної системи ми спиралися на концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблену Л.Масол, в якій вибудовано цілісну модель художньої освіти й виховання школярів, наголошено на ролі навчальної діяльності як фундаменту естетико-виховної системи школи в її взаємозв’язку з позаурочним і позашкільним компонентами виховання, визначено пріоритетною діалогову стратегію педагогічної взаємодії з метою розвитку творчого потенціалу особистості. Згадані концептуальні положення екстрапольовано у сферу формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва у процесі вивчення художньої культури без принципових змін, але із значною конкретизацією змістового і процесуального аспектів, які стосуються уроку художньої культури, його взаємозв’язку з позаурочною виховною роботою та естетизацією предметного середовища навчального закладу.

З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних засад особистісно зорієнтованого підходу і результатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано педагогічну систему, до якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби, технології, результат (рис. 1).

В основу педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва покладено наступні теоретичні положення особистісно-орієнтованого підходу: учень розглядається як суб’єкт навчання і виховання, що має право на самовизначення в царині мистецтва; йому надається можливість, спираючись на здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та естетичний досвід, реалізувати себе в різних видах художньо-естетичної діяльності; утверджується позиція старшокласника як рівноправного учасника навчально-виховного процесу, рушійними силами якого є діалог і співробітництво, пошук у мистецтві особистісних смислів.

Мета педагогічної системи – формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва зумовила виокремлення її основних складників: урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу.

Урок художньої культури становить стрижень педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. У змісті курсу „Художня культура”, що викладається в загальноосвітніх закладах за чинною державною програмою, акцентовано виховні можливості вітчизняної та зарубіжної культурно-мистецької спадщини. На відміну від суто навчальної діяльності, завданням якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для опанування мистецьких дисциплін важливішим є „відчути”, „пережити”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти”, „прийняти позицію іншого”. Тому на уроках художньої культури на перший план висувається не стільки управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, скільки одночасне виховання особистості старшокласника, формування у нього особистісного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Цьому сприяє низка чинників, зокрема застосування різних жанрів уроку: урок-презентація, урок-бенефіс, урок-імпровізація, урок-панорама, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-діалог, урок-вистава тощо.

Нове про педагогіку:

Модель індивідуального підходу до формування пізнавальної активності дітей засобами спостережень у природі
Дитина старшого дошкільного віку знаходиться в постійному пошуку, вона пізнає навколишній світ, а її зацікавленість спрямована на все без винятку. Така підвищена активність психічної діяльності, певн ...

Аналіз проблеми дидактики вищої школи
Сучасна ринкова економіка ставить перед вищими навчальними заставами освіти підвищені вимоги до підготовки фахівців, до їх професіоналізму, самостійності, відповідальності, працелюбства. Тому перед в ...