Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури

В обґрунтуванні педагогічної системи ми спиралися на концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблену Л.Масол, в якій вибудовано цілісну модель художньої освіти й виховання школярів, наголошено на ролі навчальної діяльності як фундаменту естетико-виховної системи школи в її взаємозв’язку з позаурочним і позашкільним компонентами виховання, визначено пріоритетною діалогову стратегію педагогічної взаємодії з метою розвитку творчого потенціалу особистості. Згадані концептуальні положення екстрапольовано у сферу формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва у процесі вивчення художньої культури без принципових змін, але із значною конкретизацією змістового і процесуального аспектів, які стосуються уроку художньої культури, його взаємозв’язку з позаурочною виховною роботою та естетизацією предметного середовища навчального закладу.

З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних засад особистісно зорієнтованого підходу і результатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано педагогічну систему, до якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби, технології, результат (рис. 1).

В основу педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва покладено наступні теоретичні положення особистісно-орієнтованого підходу: учень розглядається як суб’єкт навчання і виховання, що має право на самовизначення в царині мистецтва; йому надається можливість, спираючись на здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та естетичний досвід, реалізувати себе в різних видах художньо-естетичної діяльності; утверджується позиція старшокласника як рівноправного учасника навчально-виховного процесу, рушійними силами якого є діалог і співробітництво, пошук у мистецтві особистісних смислів.

Мета педагогічної системи – формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва зумовила виокремлення її основних складників: урок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчального закладу.

Урок художньої культури становить стрижень педагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. У змісті курсу „Художня культура”, що викладається в загальноосвітніх закладах за чинною державною програмою, акцентовано виховні можливості вітчизняної та зарубіжної культурно-мистецької спадщини. На відміну від суто навчальної діяльності, завданням якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для опанування мистецьких дисциплін важливішим є „відчути”, „пережити”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти”, „прийняти позицію іншого”. Тому на уроках художньої культури на перший план висувається не стільки управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, скільки одночасне виховання особистості старшокласника, формування у нього особистісного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Цьому сприяє низка чинників, зокрема застосування різних жанрів уроку: урок-презентація, урок-бенефіс, урок-імпровізація, урок-панорама, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-діалог, урок-вистава тощо.

Нове про педагогіку:

Програма логопедичної роботи з дітьми із комплексними порушеннями в умовах соціально-реабілітаційного центру
Центральною фігурою в логопедичній роботі є вчитель-логопед, який володіє системою теоретичних і практичних професійних знань виявлення, попередження й подолання порушень мовлення. Логопед повинен ве ...

Еволюція поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці
Аналіз науково-дослідних робіт вітчизняних та закордонних вчених, дав змогу прослідкувати еволюцію та нинішній стан розробки проблеми престижу та характеру педагогічної праці. В результаті чого варто ...