Розумове виховання як один із напрямків виховання

Педагогіка і освіта » Розумове виховання » Розумове виховання як один із напрямків виховання

Сторінка 2

Виділяють такі напрями виховання:

Громадянське виховання;

Моральне виховання;

Розумове виховання;

Екологічне виховання;

Статеве виховання;

Правове виховання;

Економічне виховання;

Трудове виховання;

Естетичне виховання;

Фізичне виховання;

Про кожний з цих напрямів можна говорити як про оду із складових частин всебічного розвитку особистості, підготовки її до життя і праці. Не можна визначити найголовніший, або найменш значущий напрям виховання. Ще давні філософи, прогресивні діячі епохи Відродження висунули ідею гармонійного розвитку особистості як загальної мети виховання. Всебічний розвиток особистості передбачає «розвиток різних боків особистості, її фізичних і духовних сил, всіх її творчих здібностей та обдарувань». Ця думка залишається актуальною і в наш час. І справді, чи можливо уявити собі виховану людину, що не слідує моральним нормам, чи без певного багажу знань та умінь або ж не цінуючи витвори мистецтва та літератури? На це питання ми бачимо лише однозначну відповідь, ця відповідь - ні. Можна лише сказати, що на думку деяких педагогів можна визначити основний напрям виховання (так, наприклад, Дж.Локк визначав пріоритет фізичного виховання), який безумовно «співпрацює» з іншими напрямами, але є вирішальним.

Одним з напрямів виховання є розумове виховання учнів.

Розумове виховання дітей у системі задач навчання вважалося радянськими педагогами, методистами XIX століття пріоритетним. Для дидактики того часу характерним було обґрунтовування виховних, розвиваючих можливостей процесу навчання. Воно мало особливу цінність, якщо у ході навчально-пізнавальної діяльності у учнів формувалось критичне мислення. Значний доробок в розроблення теоретичних основ розумового виховання внесли такі видатні особистості, як М.І. Пірогов, К.Д. Ушинський, Н.Ф.Левицький, Н.А. Корф, С.І. Миропольський, П.Ф.Каптерєв, Х.Д. Алчевська, Б.Г. Грінченко та інші. Всі вони стверджували про необхідність глибоких, міцних знань і не без підстави вказували на прямий зв'язок пізнавального інтересу і якості знань.

Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність вихователя на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумове виховання відбувається у процесі набування наукових знань, а не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес набування знань і якісне їх поглиблення будуть фактором розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини, що позначається на національній гордості та активності життя громадянина суверенної України, його інтересах, творчій праці.

Педагоги минулого вбачали мету розумового виховання в розвитку цікавості до пізнання, допитливості, культури розумової праці, у підведенні під систему знань міцного фундаменту світогляду. Своєю задачею вони також вважали озброєння учнів способами діяльності, направлених на задоволення потреб у знаннях.

Так В.А.Сухомлинський писав, що у процесі навчання та виховання здійснюється головна мета розумового формування особистості учня – розумовий розвиток. «Ми повинні прагнути до виховання гнучкої, жвавої думки,- думки, що відбуває рух самого життя»,- писав відомий педагог А.П. Пінкевич. Як без знання азбуки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої жвавої думки неможливе розумове виховання.

З’ясувавши головну мету розумового виховання, треба дати визначення поняттю розумовий розвиток. Розумовий розвиток – процес розвитку, вдосконалення інтелектуальної сфери і пізнавальних здібностей людини.

Основними завданнями розумового виховання є розвиток мислення взагалі та різних його видів. Мислення – це опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів, фактів, явищ, об’єктивної дійсності в її суттєвих зв’язках та відношеннях.

У сучасній педагогічній технології розрізняють такі види мислення:

діалектичне - вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових;

логічне - встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему;

абстрактне - абстрагування від неістотних, другорядних ознак, виділення загальних та істотних і на цій основі формування абстрактних понять;

узагальнююче - знаходження загальних принципів і способів дій, що поширюються на певну низку явищ;

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Діагностика уваги учнів та способи її посилення
Увага – зосередженість діяльності суб’єкта в певний проміжок часу на якому-небудь реальному або ідеальному об’єкті (предметі, події, образі тощо). Розрізняють мимовільну увагу, яка не пов’язана зі св ...

Процес навчання та його структура
Викладання – це діяльність того, хто навчає, спрямована на забезпечення умов пізнання, тобто успішне здіснення учіння. На відміну від учіння, викладання є різновидом трудової, професійної діяльності. ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com