Розумове виховання як один із напрямків виховання

Педагогіка і освіта » Розумове виховання » Розумове виховання як один із напрямків виховання

Сторінка 1

Виховання - процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів. « Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, - писав А.С. Макаренко, - причому в поняття «характер» я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання – геть усю картину людської особистості…».

У широкому розумінні виховання - це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства. Сюди входить як спеціально організований вплив виховних закладів, так і соціально-економічні умови, що діють певною мірою стихійно. У вузькому розумінні слова виховання є планомірним впливом батьків і школи на вихованця.

Визначаючи завдання і мету виховання видатні педагоги наголошували на різних значущих факторах. Так, наприклад, узагальнюючи завдання виховання, Я.А. Коменський наголошував, що справжнє виховання повинно зробити людину, яка знає усі речі і саму себе; є володарем речей і самої себе, все виводить з Бога, джерела всіх речей; має здорове тіло. На думку Я.А.Коменського, цьому відповідає наукова освіта, доброчинність і моральність, релігійність, або побожність, фізичне виховання. Дж.Локк визначив пріоритет фізичного загартовування у вихованні джентльмена, аргументував він свою позицію так: «Здоров’я необхідне для наших справ і для нашого добробуту». Ж.-Ж. Руссо вбачав завдання виховання у створенні людини. «Оскільки у природному стані всі люди вільні, то їх спільне призначення – бути людиною. Я хочу виховати не чиновника, не солдата, не суддю, не вченого, а людину. Жити - це ремесло, якому я хочу навчити її». Виховання має готувати людину до активної суспільної діяльності, до боротьби, щоб людина могла мужньо і стійко долати перешкоди і залишатися людиною. Навчити жити – у цьому сутність і значення виховання. У своїх педагогічних працях А.В.Дістерверг визначаючи сутність виховання особистості дитини, основною метою виховання визнав виховання гуманних людей і свідомих громадян, виховання в них любові до всього людства і свого народу. У визначенні мети виховання С.Ф.Русова як структурні компоненти у формуванні гармонійної особистості визначила розумове, моральне, естетичне, трудове і фізичне виховання, які вона розглядала в тісному взаємозв’язку і взаємодії. Підсумувати Головну мету виховання можна витримкою з державної національної програми «Освіта: Україна XXI століття», де вона визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну свідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Визначивши, що виховання має сприяти всебічному, гармонійному розвитку особистості, тобто мету виховання, ми можемо говорити про напрями реалізації які вона визначає. Так, розвиток особистості передбачає:

виховання вільної особистості, яка має високий рівень самосвідомості, почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується у загальнолюдських і національних духовних цінностях життя, яка вивчає, відтворює національну культуру (мову, культурну спадщину, традиції, риси характеру та ін.), може самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність;

виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей (свобода, гуманізм, істина, добро, краса), яка має постійну потребу до пізнання і самопізнання, вияву творчості, ініціативи, активності, самостійності у всіх сферах своєї життєдіяльності;

виховання практичної особистості, яка володіє основами економіки, комп’ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком; з турботою ставиться до свого здоров’я; уміє вести здоровий спосіб життя; своєю працею, діяльністю забезпечувати матеріальне благополуччя своєї сім’ї.

Ефективність виховного процесу, спрямованого на забезпечення сприятливого для самореалізації дитини середовища, формування громадянина демократичного суспільства, доброго сім’янина, сумлінного і відповідального працівника, споживача духовної культури і т.ін. залежить також від реалізації основних принципів, тобто тих вимог, які визначають мету, зміст, методи, організацію виховання. Принципи базуються, з одного боку, на закономірностях та особливостях процесу виховання, а з другого – на вимогах суспільства до мети, змісту, засобів і методів виховної діяльності.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Поняття форм навчання
Чіткого визначення в педагогічній науці понять «форма організації навчання» чи «організаційні форми навчання», як і поняття «форми навчальної роботи» як педагогічних категорій поки що немає. А. Степа ...

Результати логопедичної роботи по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня
Подолання мовленнєвих порушень у дітей із ЗНМ III-го рівня відбувається в рамках корекційного навчання у логопедичній групі ДНЗ, що розраховане на 1 навчальний рік. Логопедичні заняття є основною фор ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com