Рівні ЗНМ та їх загальна характеристика у дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення

Педагогіка і освіта » Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ » Рівні ЗНМ та їх загальна характеристика у дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення

Сторінка 2

На ІІ-му рівні ЗНМ словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. У словнику переважають іменники, пізніше з’являються дієслова. Кількість прикметників вкрай обмежена (для порівняння: у дітей із нормальним мовленнєвим розвитком в словнику у віці 2,5-3 років налічується приблизно 40 прикметників), а загальна кількість слів становить до 1000-1200 слів. Діти не знають слів, що позначають найменування різних частин тіла (тулуб, лікоть, коліно, плече та ін.); назви тварин та їх дитинчат; назви різних професій; назви кольорів, форми, розміру; замінюють слова іншими, близькими за значенням. (Наприклад: мама шиє шапку, замість плете; вода — замість фонтан); навички словотворення у дітей відсутні .

Граматична сторона експресивного мовлення значно порушена. Спостерігаються грубі помилки в використанні ряду граматичних конструкцій: неправильне використання відмінкових форм (їде машину); помилки у використанні іменників чоловічого і жіночого роду (ді тої — 2 столи); відсутність узгодження прикметників і числівників з іменниками (пат матина — 5 машин; синь ліве — синій олівець; синь відо — синє відро). Спроби дітей змінювати іменники та прикметники за родами, числами, відмінками, а дієслова за часом, в більшості виявляються невдалими. У дітей виникають труднощі в процесі використання прийменників: прийменники пропускаються (книга лизит той — книга лежить на столі; їхати гора — їхати з гори), замінюються (глиб ляте на девелі — гриб росте під деревом; розповідати на кота — розповідати про кота). Сполучники і частки використовуються в мовленні дуже рідко.

Фонетична сторона мовлення має характерні особливості. Порушене вимовляння приголосних: шиплячих, сонорів, свистячих, дзвінких та глухих, твердих та м’яких. Кількість порушених звуків сягає 16-20 і більше. Голосні звуки артикулюються нечітко. Страждає звуконаповнюваність слів, спостерігаються пропуски приголосних на злитті (вок — вовк; бака — банка); додавання зайвих голосних (тарава, тирава — трава; дирова — дрова). Спеціальні дослідження виявляють у дітей недостатність фонематичного сприймання, несформованість фонематичних уявлень. Діти не підготовлені до оволодіння звуковим аналізом і синтезом слів. Діагностичним показником мовлення дітей з ІІ-м рівнем ЗНМ є порушення складової структури. При відтворенні слів різної складової будови спостерігаються грубі порушення:

елізії — скорочення кількості складів (бабан — барабан; паміда — піраміда; ліве — олівець);

персеверація — перестановка складів (состафол — світлофор; ядиги — ягоди; кабажан — баклажан);

персеверації звуків у словах (фкаш — шкаф; ловк — вовк);

додавання складів (шубака — шуба; телеля — теля);

контамінації — об’єднання складових систем двох слів (ріжом — ріже ножем; капатом — копає лопатою; совіник — совок, віник);

антиципації — уподібнення складів (лалабан — барабан; лелебус — троллейбус).

Характер помилок складової будови зумовлений низьким рівнем фонематичних (сенсорних) та артикуляційних (моторних) можливостей дитини. Помилки, що проявляються в перестановці, додаванні, уподібненні складів свідчать про несформованість фонематичного сприймання. Перевага помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків на злитті приголосних вказує на порушення в артикуляторній сфері.

Отже, ІІ-й рівень ЗНМ характеризується такими особливостями:

активний словник поширюється за рахунок іменників, дієслів, деяких (здебільшого якісних) прикметників, прислівників, але залишається ще вкрай обмеженим;

поліпшується розуміння мовлення, поширюється пасивний словник, виникає розуміння простих граматичних форм;

порушена вимова значної кількості звуків;

спостерігається грубе порушення складової будови слів, характер помилок при відтворення складової структури слова свідчить про низький рівень фонематичних і артикуляторних можливостей, не готові до оволодіння звуковим аналізом і синтезом;

зв’язне мовлення в зародковому стані, діти користуються простими, непоширеними реченнями;

яскраво виражений експресивний аграматизм.

Третій рівень загального недорозвинення мовлення характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення зі значним лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням. Звукова сторона мовлення більш сформована, але ще спостерігаються такі типові помилки:

недиференційована вимова свистячих, шиплячих звуків, африкатів і сонорів. Треба зазначити, що один звук може замінювати одночасно 2 і більше звуків даної або близької фонематичної групи. Наприклад: звуком [c’] (який може ще не мати чіткої вимови) замінюються звуки [c, ш, ж, ц, щ, ч] (сюмка — сумка, сюба — шуба, сюк — жук, молодесь — молодець, сітка — щітка, клюсь — ключ);

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Метод технічного протоколювання ігор
Технічне протоколювання ігор проводилося незалежним експертом в іграх з головними суперниками. Усього було проаналізовано 11 ігор. Ефективність діяльності кожного гравця визначалася на основі технічн ...

Виховання звукової культури мовлення, як одна з складових в системі корекційно-виховної роботи
Виховання звукової культури мовлення посідає одне з провідних місць в системі корекційної роботи. Одним з психологічних принципів, що лежать в основі оволодінням дітьми мовленням, є принцип розвитку, ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com