Система екологічного виховання у школі

Сторінка 1

Екологічна освіта – це безперервний процес освіти, виховання і розвитку особистості, який спрямований на формування системи наукових та практичних знань, цінностей, поведінки та діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до довкілля. Метою екологічної освіти є формування екологічної культури особистості та суспільства. Компонентами екологічної культури є: екологічні знання і вміння, екологічне мислення, екологічні цінності та екологічна поведінка.

Екологічна освіта має декілька аспектів: знання екологічних проблем та способів їх вирішення; розвиток системи практичних вмінь по вивченню, оцінці, покращання стану довкілля; виховання ціннісних орієнтацій екологічного характеру; формування мотивів, звичок правильної поведінки та діяльності, здатності наукових та моральних суджень з екологічних питань; потяг до активної діяльності з охорони природи.

Екологічне виховання повинне починатися з самого раннього дитинства. Діти – допитливі. Саме в цей час слід починати виховувати моральні засади, розвивати почуття прекрасного, вміння бачити красу. Природоохоронна освіта здійснюється в різних напрямках: на уроках, на заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно корисної праці тощо. Екологічна освіта не під силу вчителеві одного предмета, це робота багатопланова.

Головними завданнями можна вважати: – розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому, та кожної людини; – засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи, суспільства та людської діяльності; – розвиток потреби спілкування з природою; – активізація діяльності охорони й поліпшення навколишнього середовища; – оволодіння нормами поведінки в середовищі.

Всі екологічні впливи дитина починає відчувати ще в утробі матері. Екологічною особливістю молодого організму є те, що він менш загартований до негативних факторів. Після народження дитина не в змозі ідентифікувати себе з довкіллям. Ще Ж. Піаже виявив, що основною рисою відношень дошкільника до світу є егоцентризм. Дитина не диференціює своє «Я» та середовище, суб'єктивне та об'єктивне, переносить на реальні зв'язки між явищами у природі свої власні мотиви. Навіть після початку усвідомлення свого «Я» його різницю від навколишнього, об'єктів і явищ, дитина деякий час не диференціює середовище на природне, технічне та суспільне.

Відношення до природи у молодших школярів носить суб'єктивний характер. Але таке сприйняття природи швидко руйнується і школяр починає бачити реальні природні утворення. Таке відношення має назву суб'єктифікація.

Джерелами екологічної культури є багатовіковий досвід народу – традиції бережливого відношення до природи, природним багатствам рідної землі. Наші предки вклонялися духам природи і разом з тим вважали себе її частиною, розуміли свій нерозривний зв'язок з нею. Ще не знаючи грамоти, люди читали книгу природи та передавали накопичені знання дітям. Вони розуміли, що знищивши природу, вони знищать своє майбутнє. Тисячоліттями складались народні традиції, приказки, прикмети, народна педагогіка.

Мета екологічної освіти молодших школярів – становлення науково-пізнавального, емоційно-морального, практично-дійового відношення до довкілля, до здоров'я на базі єдності чуттєвого та раціонального пізнання природного та соціального оточення людини. Процес навчання має певні мотиви. В одних випадках це – бажання отримати гарну оцінку або похвалу вчителя, бажання бути першим серед однолітків, в інших – бажання навчитись чомусь; мотивом може бути пізнавальний інтерес, який деякою частиною залежить від уродженої допитливості, деякою – від стимулювання вчителем різними засобами, прийомами, методами.

До основних методів та прийомів стимулювання відносять: дидактичну гру та цікаві вправи (загадки, кросворди, ребуси, чайнворди і вікторини). Гра спирається на створення в учбовому процесі ігрових ситуацій, які складаються з елементів діяльності: ігрова задача, ігрові мотиви та учбове рішення задач. Всі ігри можна упорядкувати за дидактичним навантаженням: – ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати; – ігри, які мають на меті перевірити правильність сформованих уявлень; – ігри, спрямовані на виявлення природних зв'язків, сутності явищ.

До основних методів і прийомів формування відношень належать: – методи формування суб'єктивного відношення, методи трансформації відношень уособлення у відношення суб'єктифікації; методи формування почуття спорідненості з природою; методи формування естетичних відношень до природи. Формування відношень суб'єктифікації можуть проходити за допомогою різних прийомів. Один з них – написання листа улюбленим тваринам.

Іншим прийомом можуть слугувати рольові ігри, в яких учні грають тварин у визначених ситуаціях, ніби виконуючи якісь дії у вигаданій екологічній ситуації, відтворюючи «думки», поведінку тієї чи іншої тварини. Основними методами формування знань є: словесні (розповідь, бесіда, робота з книгою); наочні (спостереження, демонстрація, експеримент); проблемно-пошуковий метод.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою
Реформована освіта спроможна звільнити суспільство від консерватизму і тим самим допомогти йому подолати розрив між старим і новим. На сучасному етапі розвитку суспільства важливого значення набуває ...

Використання таблиць як наочність у третьому класі
Важливим засобом підвищена ефективності навчання дітей, розвитку їхній самостійності, зацікавленості рідною мовою є застосування на уроках унаочнення, зокрема таблиць. Для молодших школярів таблиці з ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com