Умови вдосконалення організації науково-дослідницької роботи учнів у навчальних закладах нової формації

Не достатній психологічний супровід науково-дослідницької діяльності старшокласників (несистематична діагностико-корекційна робота з учнями у напрямі вивчення психологічної готовності старшокласників до здійснення такої роботи).

Майже не проводиться апробація вчителями наукових досліджень.

Рис. 2.2 Результати розрахунків за кваліметричною моделлю

Мікродослідження № 2. Саморозвиток вчителів в процесі професійно-педагогічній діяльності.

Мета: діагностика рівнів прагнення вчителів до саморозвитку в процесі професійно-педагогічної діяльності.

За основу оцінювання було взято діагностику рівня саморозвитку Л.Н.Бережнова, яка передбачає 7 рівнів прагнення педагогів до саморозвитку – від найнижчого до найвищого (додаток Б). Викладачам було запропоновано відповісти на 18 питань, вибираючи тільки один варіант відповідей.

Таблиця 2.3

Рівні прагнення до саморозвитку

Рис. 2.3 Рівні прагнення вчителів гімназії до саморозвитку.

Спираючись на отримані результати, які занесені до таблиці 2.3 та зображені на рис. 2.3, можна зробити висновок, що в педагогічному колективі немає вчителів з дуже низьким та низьким рівнем саморозвитку, більшість педагогів (близько 63%) мають вище за середній, високий та дуже високий рівень прагнення до саморозвитку, тому цей потенціал треба оптимально використовувати в організації науково-дослідницької роботи з учнями. А з 37% вчителями, що виявили середній та нижче за середній рівні, слід організувати індивідуальну роботу, стимулюючи та заохочуючи їх до саморозвитку в професійній діяльності.

Мікродослідження № 3. Професійно-педагогічна майстерність вчителів.

Мета: визначення рівнів професійно-педагогічної майстерності вчителів.

Дане дослідження здійснювалось за методикою рівневої диференціації педагогічної діяльності Н.В. Кузьміної. Виходячи з неї, визначено чотири рівні практичної діяльності педагогів та розроблено критерії кожного з них:

I рівень – репродуктивний. На ньому викладач використовує у своїй роботі вже накопичені знання, сформовані вміння, набутий досвід, не виявляє потреби у підвищенні рівня педагогічної майстерності, з року в рік повторює традиційну практику, не виявляє ініціативи і творчості, постійно потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.

II рівень – адаптивний. Педагог вміє перебудувати свою роботу в нових умовах, використовує перспективний педагогічний досвід колег, автоматично переносить його у свою практичну діяльність, користується методичною літературою, організовує навчально-виховний процес в межах традиційних підходів, частково потребує методичної допомоги з боку колег та адміністрації.

III рівень – локально-моделюючий. Вчитель нагромаджує знання з окремих аспектів роботи, вносить елементи новизни в традиційну практику, виявляє інтерес до інноваційних процесів в освіті, активно включається в науково-методичну роботу та дослідно-експериментальну діяльність, апробовує на практиці нові педагогічні ідеї, здатний надавати методичну допомогу колегам з окремих аспектів практичної діяльності.

IV рівень – системно-моделюючий. Вчитель виявляє потребу в постійному оновленні знань, розробляє індивідуальну програму підвищення рівня власної педмайстерності, активно займається дослідно-експериментальною роботою, структурно змінює традиційну практику, створюючи інноваційні освітні технології, прогнозує особистісний розвиток студентів, використовує наукову психолого-педагогічну літературу, здатний надавати допомогу колегам.

Нове про педагогіку:

Методика організації діяльності в куточку природи
Куточок живої природи у дитячому садку - одна з найнеобхідніших умов наочного і дійового ознайомлення дітей дошкільного віку з природою. Дитячі спостереження під час екскурсій чи заняття у кімнаті ма ...

Мотивація учіння як рушійна сила у навчанні молодших школярів
Мотивація (від лат. «рухати») – загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учня до активної пізнавальної діяльності. Керують мотивами спільно вчителі та учні. Маючи на увазі перше, гово ...