Теоретичні основи організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації

Педагогіка і освіта » Організація науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації » Теоретичні основи організації науково-дослідницької діяльності старшокласників у навчальному закладі нової формації

Сторінка 6

Саме науково-дослідницька діяльність, як один із чинників, сприяє розвитку творчого потенціалу особистості, яка характеризується високою мотивацією до активної пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей, досвіду творчої діяльності, характерологічних особливостей особистості.

В заохоченні старшокласників до науково-дослідницької роботи та її організації в навчальних закладах нової формації важливим є відбір і відтворення таких логічних конструкцій, які могли б виступати:

а) інструментом пізнавальної діяльності;

б) інструментом творчої діяльності;

в) засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих та наукових.

Таким чином, щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою старшокласників, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об’єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.

Відповідно науково-дослідницька діяльність повинна бути організована так, щоб старшокласники після закінчення навчального закладу прагнули до постійного підвищення свого професійного рівня. Людина має постійно навчатися, співвідносячи свої знання з новими вимогами, своїми потребами, потребами соціуму, ринку праці. Сама особистість і є її професійним інструментарієм.

Відзначимо, що в сучасних умовах жорсткої боротьби за “місце під сонцем” інтелектуальної та соціально-адаптовані здібності особистості набувають усе більшого значення. Досвід показує, що замислюватися про їх розвиток необхідно якомога раніше. В умовах, коли левова частка суспільного відтворення належить інтелектуальному продукту, прищеплення навичок його утворення є першочерговим завданням системи загальної середньої освіти. Основний шлях вирішення цього завдання — організація науково орієнтованої та науково-дослідницької навчальної діяльності.

Формування особистості, її розвиток та самореалізація відбувається не лише в стінах навчального закладу, а й у позашкільних установах. Дослідники проблем самореалізації особистості А. Анцифорова, А. Ковальов , Ю. Орлов, Л. Рувинський, К. Абульханова-Славська, на жаль, по суті не розвинули вказані вище ідеї і положення про самореалізацію особистості зростаючої людини, хоч і вказали окремі аспекти цієї проблеми стосовно умов сучасної школи і сучасного суспільства.

Так, К. Абульханова-Славська, розвиваючи у своїх дослідженнях концепції життєвого шляху С. Рубінштейна, розробила питання творчого самовираження особистості, безпосередньо пов'язані з проблематикою особистісної самореалізації. Вона висунула і обґрунтувала положення про те, що самореалізація є найважливішою складовою стратегії життєвого шляху людини. Самореалізація формується як життєва мета особистості, виражаючи найважливішу потребу людини у самовираженні, самоствердженні. Самореалізація одночасно і є засобом досягнення життєвої мети.

У дослідженнях К. Абульханової-Славської зроблено важливий висновок про роль самореалізації в суспільстві. Особистість у процесі самореалізації вступає в стосунки присвоєння - віддачі, які носять пошуковий характер. Пошуковість присвоєння обумовлена змістом самореалізації, активністю у виборі засобів самореалізації. Особистість, самореалізуючись, самоздійснюючись, не просто функціонує в суспільстві, а вкладає себе в його цінності, суспільне виробництво. Чим ширші можливості, що надаються особистості суспільством у пошуку адекватних засобів свого самоздійснення, тим вагоміша віддача, що отримує суспільство в результаті становлення ще однієї особистості. Безумовно, в цьому правилі можливі винятки, які лише підтверджують наявність цього правила.

Значний вклад у теорію самореалізації взагалі і старшокласників зокрема внесли роботи Л. Рувинського, А. Ковальова, А. Кочетова, Л. Лозової, Л.Арістової, Ю. Орлова.

Незважаючи на помітний вплив на концепції самовиховання і самореалізації підлітків Л. Рувинського і А. Ковальова ідей і принципів авторитарної педагогіки, ці автори навіть у жорстких умовах тоталітаризму та ізоляції від світового досвіду гуманістичної педагогіки і психології зуміли внести положення в ту широку картину людської самореалізації, яка створюється сьогодні педагогами всього світу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Нове про педагогіку:

Загальна характеристика творчої активності дітей старшого дошкільного віку
Розвиток творчих здібностей має важливе значення для всебічного розвитку особистості. Творчість не виростає на порожньому місці, творчість –властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які еф ...

Використання гри з метою активізації пізнавального процесу школярів до занять фізкультурою
Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в за ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com