Помилка як порушення норм літературної мови

Сторінка 1

Літературна мова – це вища форма загальнонародної національної мови. Відшліфована майстрами слова, літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.

Норми літературної мови поділяються на:

орфоепічні, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Наприклад, в українській літературній мові голосний о ніколи не наближається до а: молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога);

орфографічні – норми, що охоплюють правила написання слів та їх частин на письмі;

лексичні – нормують вживання слів у властивих їм значеннях, встановлюють правила слововживання і поєднання слів. Наприклад, навчальний (а не учбовий), наступний (а не слідуючий), постачальник (а не поставщик), брати участь (а не приймати участь);

словотвірні – регулюють правильний вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова: домогосподиня (а не домогосподарка), пральня (а не прачечна);

морфологічні – регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами.

Наприклад, нормується вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук;

синтаксичні – регулюють вибір варіантів правильної побудови словосполучень і речень, уживання прийменників. Наприклад: згідно з наказом (а не згідно наказу); за допомогою (а не при допомозі), незважаючи на це (а не дивлячись на це);

пунктуаційні – регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу;

стилістичні – регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу. Наприклад, велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі; у зв’язку з тим, що, а не бо – в офіційно-діловому стилі.

Правильне літературне мовлення – це додержання усталених мовних норм української літературної мови в комунікації (усній чи писемній). Будь-яке відхилення від діючих мовних норм вважається помилкою.

Крім того, правильне літературне мовлення має відповідати таким комунікативним якостям, як: змістовність, послідовність, точність, виразність, правильність, доцільність і образність. Невідповідність цим якостям призводить до порушення усного чи писемного висловлювання.

Оскільки висловлювання (усне чи писемне) є продуктом мовленнєвої діяльності, усі порушення і невідповідність нормам літературної мови відносять до категорії мовленнєвих помилок. Адже їх об'єднує спільна основа – мовлення.

На основі досліджень українських і російських лінгвістів та лінгводидактів (О.Баранов, М.Воронін, Т.Ладиженська, Я.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Пльонкін, Ф.Сергєєв, Н.Сулимейко, О.Текучов та ін.) сформувалася типологія мовленнєвих помилок. Вона ґрунтується на порушеннях загальноприйнятих норм на кожному мовному рівні:

І. Мовленнєві помилки на рівні слова.

1. Орфографічні помилки (недотримання норм правопису).

2. Помилки у словотворенні.

3. Граматичні помилки (порушення норм формоутворення різних частин мови).

4. Лексичні помилки (недотримання норм вживання слів або лексико-семантичної сполучуваності слів на рівні словосполучень або речень).

ІІ. Мовленнєві помилки на рівні словосполучення (порушення синтаксичних зв’язків – норм узгодження і керування слів у словосполученні, а також недотримання зв’язку між підметом і присудком у реченні).

ІІІ. Мовленнєві помилки на рівні речення, так звані синтаксичні помилки (порушення норм синтаксису).

ІV. Мовленнєві помилки на рівні тексту (змістові помилки). Вони мають комунікативний характер і пов’язані із недотриманням норм, що регулюють комунікативну організацію висловлювання. До них відносять стилістичні, змістові, конструктивні і логічні порушення усного чи писемного мовлення (наприклад, недотримання логіки розгортання висловлювання, відсутність логічного зв’язку між частинами висловлювання, недостатність або надмірність інформації, порушення вимог єдності функціонального стилю в тексті, вживання емоційно-забарвлених або стилістично маркованих засобів тощо).

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Про підготовку студентів музично-педагогічного факультету у напряму викладання естрадного вокалу у школі
Актуальність проблеми підготовки спеціалістів-викладачів у галузі естрадного співу пояснюється тим, що сьогодні серед школярів різного віку існує міцний потяг до естради. При школах та палацах дитячо ...

Особливості використання нестандартних форм навчання при викладанні економічних дисциплін
Погоджуючись зі словами Чернякової С., можна зробити висновок, що проведення нестандартних уроків — завжди подія для учнів. На таких уроках діти почувають себе розкутіше, жваво реагують на кожне запи ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com