Помилка як порушення норм літературної мови

Сторінка 1

Літературна мова – це вища форма загальнонародної національної мови. Відшліфована майстрами слова, літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.

Норми літературної мови поділяються на:

орфоепічні, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Наприклад, в українській літературній мові голосний о ніколи не наближається до а: молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога);

орфографічні – норми, що охоплюють правила написання слів та їх частин на письмі;

лексичні – нормують вживання слів у властивих їм значеннях, встановлюють правила слововживання і поєднання слів. Наприклад, навчальний (а не учбовий), наступний (а не слідуючий), постачальник (а не поставщик), брати участь (а не приймати участь);

словотвірні – регулюють правильний вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова: домогосподиня (а не домогосподарка), пральня (а не прачечна);

морфологічні – регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами.

Наприклад, нормується вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук;

синтаксичні – регулюють вибір варіантів правильної побудови словосполучень і речень, уживання прийменників. Наприклад: згідно з наказом (а не згідно наказу); за допомогою (а не при допомозі), незважаючи на це (а не дивлячись на це);

пунктуаційні – регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу;

стилістичні – регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу. Наприклад, велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі; у зв’язку з тим, що, а не бо – в офіційно-діловому стилі.

Правильне літературне мовлення – це додержання усталених мовних норм української літературної мови в комунікації (усній чи писемній). Будь-яке відхилення від діючих мовних норм вважається помилкою.

Крім того, правильне літературне мовлення має відповідати таким комунікативним якостям, як: змістовність, послідовність, точність, виразність, правильність, доцільність і образність. Невідповідність цим якостям призводить до порушення усного чи писемного висловлювання.

Оскільки висловлювання (усне чи писемне) є продуктом мовленнєвої діяльності, усі порушення і невідповідність нормам літературної мови відносять до категорії мовленнєвих помилок. Адже їх об'єднує спільна основа – мовлення.

На основі досліджень українських і російських лінгвістів та лінгводидактів (О.Баранов, М.Воронін, Т.Ладиженська, Я.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Пльонкін, Ф.Сергєєв, Н.Сулимейко, О.Текучов та ін.) сформувалася типологія мовленнєвих помилок. Вона ґрунтується на порушеннях загальноприйнятих норм на кожному мовному рівні:

І. Мовленнєві помилки на рівні слова.

1. Орфографічні помилки (недотримання норм правопису).

2. Помилки у словотворенні.

3. Граматичні помилки (порушення норм формоутворення різних частин мови).

4. Лексичні помилки (недотримання норм вживання слів або лексико-семантичної сполучуваності слів на рівні словосполучень або речень).

ІІ. Мовленнєві помилки на рівні словосполучення (порушення синтаксичних зв’язків – норм узгодження і керування слів у словосполученні, а також недотримання зв’язку між підметом і присудком у реченні).

ІІІ. Мовленнєві помилки на рівні речення, так звані синтаксичні помилки (порушення норм синтаксису).

ІV. Мовленнєві помилки на рівні тексту (змістові помилки). Вони мають комунікативний характер і пов’язані із недотриманням норм, що регулюють комунікативну організацію висловлювання. До них відносять стилістичні, змістові, конструктивні і логічні порушення усного чи писемного мовлення (наприклад, недотримання логіки розгортання висловлювання, відсутність логічного зв’язку між частинами висловлювання, недостатність або надмірність інформації, порушення вимог єдності функціонального стилю в тексті, вживання емоційно-забарвлених або стилістично маркованих засобів тощо).

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Особливості методики тестування
У запропонованій статті вміщено інформацію про вимоги до комплекту тестових завдань, розглянуто види тестів, вимоги щодо їх проведення, рекомендації з результатів тестування. Тестування дає педагогу ...

Розвиток форм навчання в педагогиці
У тлумаченні терміна "форма організації навчання" панує різнобій. Особливо це стосується дидактики вищої школи. Тут це поняття визначається як засіб організації, облаштування і проведення н ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com