Застосування ігрових форм на уроках світової літератури

Сторінка 2

За основу взято скандинавську сагу про датського принца Амлета, який жив у VIII столітті. Легенда про нього була уперше записана датським літописцем Саксоном Граматиком наприкінці XII століття.

П’єса на цей сюжет була складена одним із сучасників Шекспіра у 1589 році. Ім’я автора невідоме, але припускають, що це був Томас Кід (1558–1594 рр.). В. Шекспір переробив цю п’єсу (1600–1601). Його трагедія мала успіх, і один із сучасників висловився так: "Це прекрасно, як "Гамлет"!"

Необхідно зауважити, що для сучасників Шекспіра ця трагедія була насамперед драмою кровавої помсти, історією про те, як Датський принц помстився за вбивство свого батька Клавдіо. Для них це була повість

Бесчеловечных и кровавых дел,

Случайных кар, негаданных убийств,

Смертей, в нужде подстроенных лукавством,

И, наконец, коварных козней, павших

На головы зачинщиков.

Наприкінці XVIII ст. німецький письменник Й.В. Ґете побачив у Гамлеті не мстителя, а мислителя, людину доби Відродження (Енциклопедія літературних героїв.

Слово вчителя

Але не забуваймо, що "Гамлет" – це не лише літературний твір, а перш за все трагедія – твір, який призначений для сцени. Саме там він живе повноцінним життям вже близько чотирьохсот років. Ось чому ми зараз прослухаємо доповідь, яка стосуватиметься сценічної історії твору.

Повідомлення учня 2

Сценічна історія "Гамлета" нескінченна й невичерпна, він і справді давав можливість максимально повно виразити століття, дозволяв представити людини і як "вроду вселеної, вінець усього живучого", і як "щільний згусток м’яса". Дозволяв виразити велич людського духу і його розпад.

Першим прославленим виконавцем ролі Гамлета в англійському театрі після Бербеджа був Т. Беттертон (1661). Видатними подіями в театрі Англії XVIII століття було виконання ролі Гамлета Д. Гарриком (1743) і Дж.Ф.Кемблом (1783); в XIX – Е. Кіном (1814) і Г. Ірвінгом (1864 – Манчестерський театр; десятьма роками пізніше – театр "Ліцеум", у власній постановці, у ролі Офелииї – Е. Террі). Серед англійських акторів, що зіграли Гамлета в XX столітті,- Дж. Гілгуд (1930), Л. Олів’є (1937, пост. Т. Гатри), П. Скофілд (1948; 1955 – знаменита постановка Пітера Брука), Д. Уорнера (1965; пост. Пітера Холу), А. Бейтс (1970). Практично кожен англійський актор "проходить" у своїй творчій біографії "через Гамлета"; інша справа, що не всякий досягає в цій ролі великих здійснень. В XX столітті – столітті театру режисерського – "Гамлет", залишаючись способом виразити світовідчування окремої людини, знайшов грандіозні можливості по втіленню миру "у його хвилини фатальні".

За межами Англії сценічна історія "Гамлета" також нескінченно багата й різноманітна. Знаменитими виконавцями цієї ролі у Франції були Ф.Ж. Тальма (1803), Ж. Муне-Сюлли (1880-і рр.). В 1899 р. у ролі Гамлета виступила Сара Бернар, в 1946 р. Гамлета у власній постановці зіграв Ж.Л. Барро. В Італії роль Гамлета грали видатні трагіки XIX століття Т. Сальвіні, Е. Россі, в XX – В. Гассман.

Грандіозна й сценічна історія "російського Гамлета". В 1810 році, в "переробці", що належала С.П. Висковатову, виступив А.С. Яковлєв (роль Офелії виконувала О.С. Семенова). Значним явищем стало "суперництво" двох Гамлетів (обоє – 1837 рік): П.С. Мочалова (Малий театр у Москві) і В.А. Каратігіна (Олександрійський театр у Петербурзі). Саме на прикладі виконання ролі Гамлета виявилися два різних світовідчування: романтичне й класицистичне. Цьому "двобою" присвячена знаменита стаття В.Г. Бєлінського ""Гамлет", драма Шекспіра. Мочалов у ролі Гамлета", у якій "шалений Віссаріон", зрозуміло, відстоював пріоритет виконання "шаленого" Мочалова. Примітним став спектакль Московського Художнього театру (1911), поставлений Е.Г. Крегом, – перший досвід спільної роботи російських акторів й англійського режисера, при цьому акторів і режисера діаметрально протилежних театральних пристрастей і напрямків. Роль Гамлета зіграв В.І. Качалов.

Більшість Гамлетів другої половини нашого сторіччя були спільним витвором актора й режисера: Ю.П. Любімова й В.С. Висоцького (1971), Г.М. Козинцева й І.М. Смоктуновського (відомий фільм, що вийшов в 1964 році), А.А. Тарковского й А.А. Солоніцина (1977)

4.2. Слово вчителя

Ми вислухали багато цікавого. Чи виникли у вас питання до наших "дослідників"?

Щойно ми дізнались відомості про історію твору, сценічних постановок від наших "науковців". А для того, аби скласти власне враження про твір звернімося безпосередньо до твору.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Обдаровані діти молодшого шкільного віку
Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість? Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину ...

Поняття розвитку систем професійного навчання
О.К. Гастєв, директор Центрального інституту праці, написав ряд капітальних праць, у яких розкриваються основні вихідні положення розпочатої під його керівництвом роботи з наукової організації праці ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com