Методична наука про ігрові форми діяльності

Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-реактивними можливостями. У тому і є її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовують вже довгий час. Так, Н.П. Наволокова зауважує, що "у давніх Афінах процес виховання й навчання здійснювався в дусі змагань: діти постійно змагалися з гімнастики, у танцях, музиці, малюванні, стверджувались і відшліфовували свої кращі якості". Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах.

У шкільні роки провідним видом діяльності дитини стає навчання, проте гра залишається важливим засобом творчого пізнання навколишнього життя. Ананьєв Б.Г. зауважує, що "багато спеціалістів у сфері дитячої психології завжди недооцінювали ігрові моменти в школі. Вони перетворили гру у вікову форму діяльності, специфічну для дитини з першого року життя до початку систематичного навчання. А між тим гра як особлива форма діяльності має свою історію розвитку, що охоплює всі періоди людського життя. У підлітковому і юнацькому, молодому і середньому, навіть у літньому віці існують різноманітні види її виявлення". Отож, варто не відмовлятись від гри у процесі навчання, а правильно добирати форми її реалізації, опираючись на вікові особливості учнів.

Сучасні вчителі, "організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, обов’язково використовують ігрову позицію", яка є "могутнім засобом не тільки виховання дітей, а й саморегуляцією діяльності педагога". У наш час школа робить ставку на активізацію та інтенсивність навчального процесу, ігрова діяльність використовується в таких випадках:

як самостійні елементи в технології для засвоєння поняття, теми та навіть розділу навчального предмета;

як елемент більш загальної технології;

як урок або його частини (ознайомлення, контроль);

як технологія позакласної роботи.

Гра – діяльність, яка не може обмежуватись чіткими рамками та суворими правилами. Незважаючи на це кожна гра включає "три основні етапи:

підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктаж тощо);

безпосереднє проведення гри;

узагальнення, підведення результатів".

Зважаючи на те, що у навчанні гра виконує дидактичну функцію, кожен елемент, компонент мають бути детально продуманими і виправданими. Саме тому В. Коваленко та П. Підкастий виділяють такі компоненти гри:

ігрова задумка;

правила;

ігрові дії;

дидактичні завдання (пізнавальний зміст);

обладнання;

результат гри.

Якщо порівняти структури звичайних та дидактичних ігор, то бачимо наявність дидактичних завдань у останніх. Цей компонент науковцями було виокремлено для підкреслення її навчальної функції.

"Педагогічна гра на уроці не самоціль, а засіб навчання й виховання. Її не можна плутати з розвагою, розглядати як заняття, від якого маємо втіху заради втіхи. Педагогічна гра – це вид перетворювальної творчої діяльності, тісно пов'язаний з іншими видами начальної роботи", – пише Щербань П.М. .

Нове про педагогіку:

Використання технічних засобів навчання в навчальному процесі
На сучасному етапі розвитку суспільства обсяг та складність інформаційних потоків з кожним роком збільшується. Тому традиційна система навчання у вищих закладах освіти потребує постійного удосконален ...

Застосування культурологічного підходу у фізичної освіті
Розуміння освіти як культуровідповідного процесу дало можливість н ним сформулювати принципи, які склали основу для подальшого розвитку культурологічного підходу до освіти. До числа таких увійшли: пр ...