Методична наука про ігрові форми діяльності

Сторінка 1

Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-реактивними можливостями. У тому і є її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовують вже довгий час. Так, Н.П. Наволокова зауважує, що "у давніх Афінах процес виховання й навчання здійснювався в дусі змагань: діти постійно змагалися з гімнастики, у танцях, музиці, малюванні, стверджувались і відшліфовували свої кращі якості". Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах.

У шкільні роки провідним видом діяльності дитини стає навчання, проте гра залишається важливим засобом творчого пізнання навколишнього життя. Ананьєв Б.Г. зауважує, що "багато спеціалістів у сфері дитячої психології завжди недооцінювали ігрові моменти в школі. Вони перетворили гру у вікову форму діяльності, специфічну для дитини з першого року життя до початку систематичного навчання. А між тим гра як особлива форма діяльності має свою історію розвитку, що охоплює всі періоди людського життя. У підлітковому і юнацькому, молодому і середньому, навіть у літньому віці існують різноманітні види її виявлення". Отож, варто не відмовлятись від гри у процесі навчання, а правильно добирати форми її реалізації, опираючись на вікові особливості учнів.

Сучасні вчителі, "організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, обов’язково використовують ігрову позицію", яка є "могутнім засобом не тільки виховання дітей, а й саморегуляцією діяльності педагога". У наш час школа робить ставку на активізацію та інтенсивність навчального процесу, ігрова діяльність використовується в таких випадках:

як самостійні елементи в технології для засвоєння поняття, теми та навіть розділу навчального предмета;

як елемент більш загальної технології;

як урок або його частини (ознайомлення, контроль);

як технологія позакласної роботи.

Гра – діяльність, яка не може обмежуватись чіткими рамками та суворими правилами. Незважаючи на це кожна гра включає "три основні етапи:

підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктаж тощо);

безпосереднє проведення гри;

узагальнення, підведення результатів".

Зважаючи на те, що у навчанні гра виконує дидактичну функцію, кожен елемент, компонент мають бути детально продуманими і виправданими. Саме тому В. Коваленко та П. Підкастий виділяють такі компоненти гри:

ігрова задумка;

правила;

ігрові дії;

дидактичні завдання (пізнавальний зміст);

обладнання;

результат гри.

Якщо порівняти структури звичайних та дидактичних ігор, то бачимо наявність дидактичних завдань у останніх. Цей компонент науковцями було виокремлено для підкреслення її навчальної функції.

"Педагогічна гра на уроці не самоціль, а засіб навчання й виховання. Її не можна плутати з розвагою, розглядати як заняття, від якого маємо втіху заради втіхи. Педагогічна гра – це вид перетворювальної творчої діяльності, тісно пов'язаний з іншими видами начальної роботи", – пише Щербань П.М. .

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС Великобританії
Система вищої освіти у Великобританії - одна з найстарших. Структура вузів найбільш уніфікована, основною одиницею являється коледж, що поділяється на факультети і кафедри. В дидактиці вищої школи Ве ...

Методика використання відеоматеріалів на уроках історії
Під час використання аудіовізуальних засобів учитель повинен орієнтуватися на особистість учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчите ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com