Місце проблемного навчання в педагогічних концепціях

Педагогіка і освіта » Проблемні методи навчання » Місце проблемного навчання в педагогічних концепціях

Сторінка 2

Ще однією найважливішою класифікацією педагогічних технологій є в даний час їх розділення по підходу до учня, за визначенням його місця в системі навчання. Таке розділення технологій у міру свободи суб'єктивного вибору що вчиться і об'єму дій, що управляють, в теорії педагогіки грає велику роль вже впродовж багатьох століть. Завдання в даному випадку полягає в тому, щоб уникнути згубних крайнощів і вибрати золоту середину, найбільш адекватне співвідношення самостійності учня і впливу вчителя. Як справедливо пише М.А. Холодна, "формуючи у дитини "систему глибоких і міцних знань", "способи рішення завдань", "наукові поняття", "розумові дії з наперед заданими якостями" і т.д., ми тим самим вільно або мимоволі зумовлюємо межі його особистої інтелектуальної свободи. З іншого боку, надаючи дитині повну свободу дій і довільно варіюючи зміст його учбових занять, ми ризикуємо перетворити учня на інтелектуального утриманця, нездібного до напруженої і продуктивної інтелектуальної роботи". В рамках даної класифікації виділяються три головні групи: авторитарні технології (що припускають беззастережне підпорядкування учня вчителеві, повний контроль останнім учбового процесу, придушення ініціативи і самостійності), дидактоцентричні або технократичні технології (навчання, що припускають пріоритет, над вихованням, головним чинником формування особи визнаються дидактичні засоби) і особово-орієнтовані технології. Останні завойовують все більш міцні позиції: у сучасній педагогіці на першому плані виявляється учень як суб'єкт діяльності, і основні педагогічні зусилля прямують на його пізнавальний і особовий розвиток. Як і у попередньому випадку, класифікація проблемного навчання залежить від сенсу, який вкладається в це поняття, від основних цілей, які ставляться педагогом. Якщо мета полягає в тому, щоб різноманітити і удосконалити учбовий процес за рахунок активізації учнів, то тоді проблемне навчання можна віднести до дидактоцентричних концепцій. Якщо ж методи проблемного навчання застосовуються для того, щоб у учнів розвивалося творче мислення, інтелект, то проблемне навчання можна віднести до особово-орієнтованих концепцій. Певні схожі риси є у проблемного навчання і з підвидами особово-орієнтованих технологій: технологіями вільного виховання (розвиток самостійності, виховання самомотивації учнів), гуманно-особовими технологіями (пошана до дитини, оптимістична віра в його потенціал, всебічна підтримка розвитку особи), технологіями співпраці (партнерство, рівність, співпраця і співтворчість вчителя і учня при створенні проблемних ситуацій високого рівня).

Таким чином, в даний час проблемне навчання, на погляд автора, є не стільки педагогічною технологією, скільки методикою або навіть підходом до навчання, і залежно від рівня тій або іншій своїй складовій може служити різним цілям і органічно застосовуватися в різних педагогічних технологіях, що діють. Розглянемо докладніше за основу проблемного навчання і методику його організації.

Страницы: 1 2 

Нове про педагогіку:

Структурно-функціональна і факторно функціональна модель
Процес соціалізації практично завжди супроводжується певними проблемами. Про витоки цих проблем та можливі шляхи їх пом’якшення написано чимало. Достатньо згадати, наприклад, теорію розвитку «Его» Е. ...

Класифікація методів навчання
Для вибору того чи іншого методу навчання зручно користуватись якоюсь класифікацією. В основу класифікації методів навчання можуть бути покладені різні підвалини. Єдиної класифікації методів навчання ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com