Місце проблемного навчання в педагогічних концепціях

Педагогіка і освіта » Проблемні методи навчання » Місце проблемного навчання в педагогічних концепціях

Сторінка 1

У теорії і практиці педагогіки в даний час існує велика кількість різноманітних концепцій, теорій, підходів до навчання, заснованих на тих або інших освітніх цілях, на тих або інших особливостях передачі або засвоєння знань, розвитку особи що вчаться і т.д. Найбільш теоретично обґрунтовані і методологічно розвинені з них формують педагогічні технології. Відповідно до визначення ЮНЕСЬКО педагогічна технологія є системним методом планування, застосування і оцінювання всього процесу навчання і засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення ефективнішої форми освіти. Технології навчання характеризуються раціональною організацією учбової діяльності, можливістю отримати бажаний результат з найменшими витратами, методологічним рівнем розгляду педагогічних проблем, впровадженням системного мислення, що дозволяє зробити учбовий процес керованим, впорядкованістю дій, що гарантують досягнення педагогічних цілей.

Зважаючи на велике різноманіття педагогічних технологій і концепцій існують різні їх класифікації по тих або інших характерних ознаках. Для визначення суті проблемного навчання і встановлення його характерних особливостей розглянемо частину з підходів, що найбільш зустрічаються, до класифікації педагогічних технологій і визначимо в них місце проблемного навчання.

Так, в даний час існує декілька основних наукових концепцій процесу навчання, що представляють теорії побудови системи розумової активності, зокрема процесу запам'ятовування і відтворення інформації, формування умінь і навиків: асоціативно-рефлекторні, біхевіористичне, гештальт-технології, інтеріоризаторських, а також менш поширені технології нейролінгвістичного програмування і суггестопедії. Вони ґрунтуються на різних особливостях мислення і психіки, наприклад, згідно асоціативно-рефлекторної концепції (И.М. Сеченов, И.П. Павлов, Ю.А. Самарін і ін) знання засвоюються в результаті освіти в свідомості що вчиться асоціацій різного характеру, згідно суггестопедичної (В.Н. М’ясищев, Г.К. Лозанов і ін.) - в результаті емоційного навіювання, згідно гештальт-технології (М. Вертхеймер, Г. Мюллер, К. Коффка і ін.) - в результаті відображення в свідомості структури і сенсу інформаційних блоків-гештальтів. Концепція проблемного навчання має в своїй основі підоснову розвитку, а не засвоєння знань, разом з тим, в ній закладена ідея більшої міцності знань при їх самостійному досягненні що вчиться.

По цільовій орієнтації педагогічні технології підрозділяються на декілька груп: направлені на формування знань, умінь і навиків, на формування способів розумових дій, на формування естетичних і етичних відносин, на формування самонаправлених механізмів особи (технології саморозвитку), на формування дієво-практичної сфери і на розвиток творчих здібностей. Необхідність кожною з цих цілей визнається, як правило, будь-якою педагогічною технологією. Разом з тим, кожна педагогічна технологія по-своєму розставляє акценти в ієрархії цілей навчання, будь то формування знань, умінь і навиків, особовий розвиток учнів і т.д. Так, в традиційному підході до навчання віддається пріоритет передачі що вчиться максимального об'єму знань, умінь і навиків, що у результаті повинне привести до розвитку особи і формування бази для саморозвитку. Пріоритет знанням, умінням і навикам віддається і багатьма більш менш сучасними педагогічними концепціями, такими як програмоване навчання (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна і ін.), технологія укрупнення дидактичних одиниць (П.М. Ерднієв, Б.П. Ерднієв) і т.п. - що є удосконаленням методики викладання і структури учбового матеріалу. Технології розвиваючого навчання також припускають передачу таким, що вчиться значного об'єму знань, умінь і навиків, але при цьому вони змістили освітні акценти: знання є не самоціллю, а засобом: засобом розвитку теоретичного мислення (В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін і ін.), або всебічного розвиток учня (Л.В. Занков і ін.). Проблемне ж навчання в даний час має декілька різновидів, залежно від того, яка мета виділяється педагогом як основна. Так, це може бути засвоєння що вчаться знань, умінь і навиків, тоді педагог керує і спрямовує процес дозволу проблемних ситуацій, і за рахунок збільшення самостійності і персоналізації отримуваних знань, вони більшою мірою засвоюються учнями, чим при пояснювально-ілюстративних і репродуктивних методах, а учбовий процес активізується за рахунок більшого інтересу з боку учнів - проблемне навчання перетворюється на удосконалення методики викладання і структури учбового матеріалу. Основною метою може стати творчий розвиток учнів, тоді педагог використовує здебільшого проблемні ситуації, що спочатку не мають однозначної відповіді, заохочує творчий початок в учнях, віддає їм учбову ініціативу - проблемне навчання перетворюється на абсолютно інший вид навчання (А.В. Хуторський виділяє такий підхід вже як концепцію евристичного навчання. У проблемного навчання є певний зв'язок також з теорією і практикою методів додаткової освіти - загальна ідея навчання як індивідуально цікавого процесу суб'єктивного відкриття. Проблемне навчання може бути близьке і до розвиваючого навчання, якщо його завданням ставиться розвиток інтелекту учнів - за рахунок збільшення самостійності проблемних ситуацій, що вчаться при дозволі, формується активна пізнавальна діяльність, досягається свобода і органічність застосування способів розумових дій. У теорії всі ці цілі признаються в проблемному навчанні, але на практиці педагог самостійно вибудовує ту або іншу ієрархію при структуризації учбового матеріалу, розробці методики і реалізації учбового процесу.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Врахування індивідуальних особливостей молодших школярів у процесі діагностики і розвитку інтелектуальних здібностей
Розвиток і формування всебічно та гармонійно розвиненої, незалежної, впевненої в собі, самостійної особистості, людини з високим рівнем самоповаги та самооцінки, здатної до свідомого суспільного вибо ...

Закономірність виховання. Їх характеристика
Закономірності виховання Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості. У процесі виховання особливо ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com