Робота вчителя з педагогічно занедбаними дітьми

Педагогіка і освіта » Робота школи по подоланню педагогічної занедбаності учнів » Робота вчителя з педагогічно занедбаними дітьми

Сторінка 1

Вчителю слід усвідомлювати та запобігати виникненню педагогічної занедбаності внаслідок прорахунків у навчально-виховній діяльності школи. Це явище зумовлено відсутністю особистісного диференційованого підходу до таких учнів, споглядальним ставленням до недоліків міжособистісних стосунків, браком педагогічного такту у значної кількості вчителів — усе це певною мірою веде до появи другорічників, до пропусків занять, позиційних дій щодо виховних і навчальних заходів школи.

Характер взаємодії класного керівника і педагогічно занедбаного учня залежить від особливостей профілактичної роботи школи. Учень не бачить або не розуміє доцільності, закономірності комплексності педагогічних впливів на нього; схильний оцінювати такі дії, як зазіхання на його особистість, що цілком природно викликає його протест, опозицію або роздратованість.

Соціометрична опозиція педагогічно занедбаного учня в колективі характеризується ізольованістю від позитивного оточення. Водночас дослідження стверджує: у випадку, коли важковиховуваний відрізняється психічно активним спрямуванням, його стосунки в класі покращуються і мають вагоміший вплив на поведінку учнів, ніж у позитивно оцінюваних осіб. Це значною мірою зумовлено тим, що у двох третин важковиховуваних учнів позитивно оцінюються їхні особисті риси. Відповідно ступінь довіри до важковиховуваного учня є дещо вищий, ніж до учня, що оцінюється позитивно (відповідно 43 % і 32 %). Педагогічна занедбаність нерідко висвітлює факт більш раннього психологічного зростання учня. Так, близько двох третин важковиховуваних стверджують, що відчувають себе дорослішими, ніж вони є насправді. Важковиховувані учні критичніше ставляться до своїх якостей, усвідомлюють свої вади, отже, водночас миряться з цим, не бачать шляхів, як їх позбутися. Маючи певні переваги у фізичному розвитку та вольовому настрої, активні важковиховувані користуються повагою однолітків. Спілкуючись поза школою зі старшими за віком, серед яких є такі, що вступають в конфлікт із законом або характеризуються як криміногенні авторитети, важковиховувані учні також стають небезпечними. Важковиховувані більш згуртовані між собою, мають більш усталені міжособистісні контакти. Пропуски занять важковиховуваними відзначаються негативними наслідками. Як свідчать дослідження, на відміну від педагогічно занедбаних, Важковиховувані мають яскраво визначену мотивацію пропусків занять: потреба в розрядці, відсутність інтересу до навчання, знижений пізнавальний інтерес до змісту навчальної програми, конфліктні стосунки з педагогом, неприязнь до класного керівника, одноманітність і монотонність шкільного життя, відсутність зацікавленості у навчальному предметі, підготовка до уроків з інших предметів, підміна вчителя колегою, пропуски занять «за компанію», відсутність негативної оцінки прогулів з боку однокласників, намагання утвердитися серед ровесників, прагнення займатися улюбленою справою замість уроків, заняття особистими справами, бажання подивитись цікавий фільм, сімейні обставини, збіг у часі з улюбленим позакласним заняттям, звичка до прогулів, поганий настрій, втома (як психологічний стан), лінощі, байдужість. Головне, що такий підліток усвідомлює свої вчинки, має відповідну до своєї дії мотивацію і сталий механізм її вирішення. Тобто важковиховуваний виступає як носій опозиційних до Існуючої системи навчально-виховного процесу якостей.

Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригування важковиховуваних учнів у колективі і через колектив відбувається як позитивне впровадження системи гуманних стосунків такого учня з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь у цьому процесі. Класичним і поки що неспростовним методом є вивчення поведінки учня в соціальне підібраних педагогічних ситуаціях, які створюють умови до оптимального, максимального вивчення його моральності, духовності.

Передусім важковиховуваний учень повинен реагувати на позитивні емоції. Тому класному керівникові слід авансувати позитивне ставлення до учнів молодшого та підліткового віку.

Необхідно справу особистісного ставлення до вчинків учня доповнювати такими ситуаціями, як «організація успіху навчання», «включення в цікаву діяльність», при цьому важливо надавати йому можливість відчути особистісну відповідальність за свої дії, що в нього асоціюється з такими психічними якостями, як відчуття дорослості, самоствердження. На цю та на подібну позитивну особливість характеру важковиховуваного учня має спиратись педагог при проведенні з ним корекційної роботи. У широкому плані вона полягає в роз'ясненні учневі його психічних особливостей, залученні його до самоаналізу, спостереження за власними діями, їх результатами, подальшого осмислення та саморегулювання своєї поведінки. Це дозволить учням знизити до мінімуму помилки у власних реакціях, діях, вчинках, виробити адекватний тип поведінки з однолітками та дорослими.

Страницы: 1 2 3 4 5

Нове про педагогіку:

Творчі знахідки вчителів початкової школи з проблеми організації колективної пізнавальної діяльності молодших школярів
Великими можливостями етично-естетичного виховання володіють уроки образотворчого мистецтва, де багато декоративних і конструктивних робіт можуть виконуватися на уроках у процесі колективної творчост ...

Комунікативний підхід як основа професійного становлення іноземних студентів
Понятие «метод обучения» — одно из коренных в педагогике. В учебниках и пособиях по педагогике, дидактике, методикам преподавания отдельных предметов можно найти различные определения данного понятия ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com