Суть та об’єктно-предметна область соціальної педагогіки

Педагогіка і освіта » Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства » Суть та об’єктно-предметна область соціальної педагогіки

Сторінка 2

З позиції загальної теорії діяльності, яка розглядається на міждисциплінарному рівні, в педагогіці вона характеризується як найважливіша форма виявлення активного відношення людини до оточуючої дійсності. В діяльності розвиваються відчуття, сприймання, процеси пам’яті, мислення, уяви, формуються знання, набувається життєвий досвід, тобто створюються внутрішні умови для розвитку самої діяльності, збагачення її змісту, виникнення її нових видів і форм.

У вивченні механізмів впливу мікросередовища на особистість психологи важливу роль віддають так званій соціальній ситуації розвитку (Л.С.Виготський), яку Л.І.Божович визначає як те особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу і обумовлює динаміку психологічного розвитку протягом відповідного вікового періоду, а також якісно нові специфічні психологічні утворення, яке виникло до його кінця.

На кожному етапі формування особистості складається певна специфічна соціальна ситуація її розвитку, специфічна психологічна позиція індивіду. І сукупності всі сфери життєдіяльності людини складають мікросоціум особистості як одне поле її соціальної активності.

Особистість, розвиваючись у конкретній соціальній ситуації „не виковується по частинам” (А.С.Макаренко). Процес формування особистості передбачає розгляд всієї сукупності соціальних відносин, цілісної системи життєдіяльності людини, певних засобів і способів реалізації можливостей різних соціальних інститутів.

Порівняльний аналіз розвитку і становлення соціальної педагогіки і соціально – педагогічної освіти, проведений спеціалістами соціальної сфери у світовій практиці, дозволяє виділити ряд позицій пов’язаних із специфікою розвитку самої соціальної сфери в нашій країні.

Розвиток теорії і практики в соціальній сфері в нашій країні значно відрізняється від більшості зарубіжних країн. Навіть підготовка спеціалістів для освітньої галузі як напрямку соціальної сфери здійснювалась поза функціонального взаємозв’язку з підготовкою спеціалістів інших складових соціальної сфери (охорони здоров’я, культури, соціального захисту, спорту, безпеки, охорони прав особистості), що вкрай негативно продовжує відбиватися на рівні якості освіти, рівні активності, функціональної грамотності, професійної компетентності спеціалістів кожної галузей соціальної сфери в цілому.

У світовій теорії і практиці прийняте намагання здійснити практичну діяльність і професійну освіту спеціалістів усіх галузей соціальної сфери за змістом, технологіями, механізмами реалізації сумісно, в єдиній системі, або узгоджено.

У більшості країн (США, Великобританія, Німеччина, Швеція, Швейцарія та інших) на етапі становлення соціальної сфери пріоритетом віддавався курсовій системі підготовки спеціалістів, і лише після апробації програм, навчально – методичних посібників та інших матеріалів розвилась мережа базової (вузівської) система підготовки спеціалістів соціальної сфери, причому не лише в педагогічних інститутах, але і в університетах, юридичних, інших гуманітарних вузах, а також у спеціальних школах соціальної педагогіки, соціальної роботи; відмічено при цьому, що навіть з відкриттям факультативів, вузів – додаткової професійної освіти , професійна освіта в соціальній сфері ставала все потрібною в зв’язку з необхідністю постійної та оперативної орієнтації спеціалістів у динамічно зміненому соціумі.

Потужній потенціал російської моделі соціальної сфери закладений у її психолого–педагогічній складовій, яка в інших країнах присутня, але не так глибоко і обґрунтовано.

Суспільно – політична значимість соціальної педагогіки взаємообумовлена сьогодні дослідженнями соціального середовища, соціальних факторів, їх впливу на особистість, на процес її виховання, освіти, розвитку, соціального захисту обумовлена рядом причин.

По-перше, інтерес до соціальних мікро процесам пояснюється підвищеним інтересом до людини, визнанням ролі людського фактору у всіх економічних і соціальних перетворюваннях, намаганням людей глибше пізнати самих себе і оточуючий світ.

По-друге, індивідуальний внутрішній світ людини формується в залежності не лише від загальних матеріальних, політичних і соціальних відносин у рамках всього суспільства, але і в значній мірі від безпосередніх, конкретних умов, системи цінностей, традицій і правил, які існують у малій групі, під впливом прямих контактів з близькими людьми. Індивідуальна, неповторна своєрідність будь-якої особистості складається під впливом як спадковості, так і соціального середовища, в їх діалектичній єдності.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Головні цілі правового виховання школярів
Основні цілі правового виховання в нашій країні — навчити дітей правових знань, прав та обов’язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобо ...

Спеціальні вправи на засвоєння поняття "текст" і його характерних ознак
Для ознайомлення учнів із текстом та його характерними ознаками у програмі Міністерства освіти і науки України виділено 8 годин. Для більш ефективного засвоєння учнями теми "Текст " варто в ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com