Соціальна педагогіка як складова „людинознавства”, її суть та завдання

Педагогіка і освіта » Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства » Соціальна педагогіка як складова „людинознавства”, її суть та завдання

Сторінка 1

Соціальна педагогіка, що входить в структуру „людинознавства”, і як науковий напрямок, і як освітня галузь включає в себе масштабний комплекс різноманітних соціальних функцій, багатогранним за своїм змістом і спрямованістю. Вся сукупність цих соціальних і наукових функцій орієнтована на підтримку людей в процесі становлення нових, цивілізованих умов життя, забезпечуючи ефективну взаємодію і спілкування, соціальне самовизначення і самовираження, суспільний і індивідуальний соціальний розвиток.

Соціальна педагогіка відображає як у дзеркалі наше власне духовне обличчя, образ людини і обличчя світу. Вона намагається відповісти на фундаментальні питання сучасності: Що означає бути людиною? У чому призначення людини? Як стати соціально активною особистістю? Тим самим, у міру своїх можливостей, вона допомагає людині зрозуміти саму себе, збагатити своє життя, посилити свій особистий інтелектуальний потенціал.

Вона вивчає місце людини в житті суспільства, складний процес створення і освоєння людиною своєю соціокультурної дійсності. Виходячи с цього, вона проявляє себе не просто як описувальна частина пізнання, але й як наука, яка намагається розкрити можливості вдосконалення життєвого світу людини, наука про конкретні і реальні шляхи досягнення цієї мети. Туму її мірою слід розглядати як особливу систему знань, що досліджує фундаментальний спосіб життя людини, його соціальний, природний і діяльнісний потенціал. Звідси беруться основи для інтерпретації напрямків діяльності людини, зміст його свідомості і поведінки.

Соціальна педагогіка вимушена сьогодні розвиватися в умовах несприятливого, часто драматичного соціального буття. Тут особливо важлива конструктивна думка, направлена на пізнання складного і суперечливого світу людини, яка дозволяє виділити його закономірності та порядки. Гуманітарне пізнання зосереджує увагу на людській унікальності, індивідуальності. В науковому пізнанні весь процес освіти розглядається так, щоб зрозуміти, які фактори зберігають, а які змінюють, розвивають і збагачують світ людини.

Відсутність серйозного аналізу і теоретичного підходу не лише об’єднує вітчизняні соціальні науки, але і призводить до вузького і невизначеного трактування ролі освіти і виховання, що ставить під загрозу існуючі освітні процеси, особливо ті, які належать до вивчення суспільства, що загрожує неадекватності теоретичних обґрунтувань соціальної і культурної політики. У системі освіти накопичуються протиріччя, які можна успішно вирішити лише на основі теоретичного усвідомлення обслуговуючих їх причині факторів, аналіз породжуваних ними дій людини. У світлі соціальну педагогіку можна розглядати як рух пізнання до об’єктивного аналізу життєвого світу людини, необхідному для нього, як намагання до самопізнання, раціональному усвідомлення цінностей і цілей, які сприяють суспільного розвитку. Важливо, щоб не лише суспільство, але і кожна людина повною мірою усвідомили вирішальну роль вивчення соціальної педагогіки у формуванні суспільного і особистого благополуччя.

Будь – яка наука легко може бути зруйнована, якщо вона не буде опиратися на твердий грунт реального життя, не оволодіє найбагатшим емпіричним матеріалом. Мало знати, треба ще приміряти накопичені знання. Мало відшукати „дорогу до храму”, що важливо само по собі, треба ще вийти з храму до людей, щоб вказати їм шлях. В.С. Соловйов писав: „ Я нітрохи не сумніваюсь, що справжня наука може пізнавати і дійсно пізнає необхідні відношення чи закони явищ. Але лише питає: чи залишиться вона при цьому пізнанні на винятково емпіричному ґрунті чи не включає вона себе інших пізнавальних елементів, крім того, яким хоче обмежити його відвернутий емпіризм.”

Лише глибоке, всестороннє теоретичне осмислення соціально педагогічної практики ( соціально – педагогічної діяльності в різних сферах соціальних відносин ) через проведення багатопланових дослідних, дослідно – експериментальних досліджень з апробації гіпотез, а не пусте „вправляння” в наукоподібний, відірваний від практики теорезації – може вивести соціальну педагогіку з етапу розмитості, невизначеності у розумінні самої суті її як науки на рівень теоретичного обґрунтовування провідних соціально – педагогічних ідей ( не вигаданих, а виведених з практики ) і на цій основі – фундаментальних методологічних положень. За „варіативністю” підходів, парадигм у визначенні принципових, суттєвих наукових основ насправді нерідко приховується суперечливість у розумінні і визнанні найбільш загальної соціально – педагогічної концепції, перевірених і апробованих її теоретичних положень. Серед таких найважливіших соціально – педагогічних основ у розвитку соціальної практики в результаті довготривалого комплексного вивчення в монографії виділенні наступні ключові положення:

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Методика експериментального дослідження
Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: якщо на уроках в умовах малок ...

Історія родинного виховання в Україні
Історія виховання у східних слов'ян сягає в глибоку давнину, у часи відокремлення слов'янської мовної сім'ї від загального індоєвропейського масиву. У V-VI ст. нашої ери завершилося розселення слов'я ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com