Теоретичний аспект вивчення фразеології

Сторінка 10

Досить типовими моделями прислів'їв та приказок є прості непоширені речення, що складаються лише з головної пари, як-от: Очі

— міра, душа — віра; Совість — порука; Мова — не полова; Спати — не воювати та ін.

Енергійності висловлення надає опущення підмета {Продав— загубив, купив — найшов), присудка чи взагалі головної пари (До людей — по розум, до матері — по серце).

Поширеною конструкцією цих одиниць є сконденсовані безсполучникові складні речення типу: Знає кума — знає півсела; Жениться — переміниться; Не побігаєш — не пообідаєш і

под.

Художня виразність і емоційна наснага прислів'їв та приказок підсилюється такими стилістичними засобами, як ритмічність і римування окремих компонентів (Проти віку нема ліку; Який рід, такий плід; 3 краси не пити роси; До милування нема силування; Що з воза впало, те пропало; За наше жито та нас і бито), повтор однокореневих слів чи одноструктурних словосполучень (Біда біду перебуде: одна згине, десять буде; Собаці собача смерть).

Фразеологічні одиниці — такі, як прислів'я, скажімо, — тою чи іншою мірою відтворюють багатогранні явища життя. Але вони відображають їх по-різному: одні з них нещадно таврують людські вади гострим сарказмом або легкою, поміркованою іронією, другі — надають виразові глибокого співчуття та жалю, треті — подають добру пораду тощо, допомагаючи людині в її житті та боротьбі, наприклад:

1. Прислів'я заохочує, підтримує та підбадьорює людину: не святі горшки ліплять; вовків боятися — в ліс не ходити; коли вже за щось взявсь — веди до краю; чия відвага, того й перевага.

2. Прислів'я навчає та виховує людину: хліб не той, що в полі, а той, що в державній коморі; під лежачий камінь вода не підтече (не підійде); життя прожити — не поле перейти; хліб-сіль їж, а правду ріж; умій жартувати, та знай, коли й перестати.

3. Прислів'я виражають іронічне, гумористичне та сатиричне ставлення суспільства до тих чи інших людських вад: прощай, розуме, я з горілкою зустрівся; а я панського роду, п'ю горілочку, як воду; як спить, так не їсть а як їсть, то не дрімає; і комар коня звалить, якщо ведмідь допоможе.

4. Прислів'я радить людині: сій добрим зерном і вчасно — уродить рясно; не кидай слів на вітер; сиди до сивої коси, а за п'яничку не йди; їж поки рот свіж; вустоньки зав'януть, ні на що не глянуть; дев’ять разів мір, а раз утни; не обмежуйсь планом— виростеш титаном; поли густо, то не буде пусґпо; одна рада добре, а дві ліпші; добра та рада, де щирая правда; де оком не доглянеш,

там калиткою доплатиш; не тоді коня сідлати, як уже треба сідати; добриво в полі — врожай у коморі; працюй, як Озерний,— будуть ниви в зерні.

5. Прислів'я застерігає людину: до часу глек воду носить.

6. Народ створив багато прислів'їв, що розвінчують зарозумілих, недотеп тощо: не кажи «гоп», поки не перескочиш; розуміється, як ведмідь на зорях; розбалакалася, як свиня з гускою.

Прислів'я і

приказки відзначаються великою різноманітністю граматичної організації, мають виразні художньо-стилістичні особливості.

Внаслідок багатовікового шліфування в усній мові народу прислів'я і приказки набули особливої завершеності форми, виняткової компактності, лапідарності.

Сталі словесні формули, що являють собою часто повторювані в писемному й усному мовленні влучні вислови видатних осіб — письменників, філософів, учених, політичних діячів — об'єднуються під назвою крилаті вислови. На відміну від прислів'їв і приказок та інших типів фразеологічних одиниць, що давно стали безіменними витворами, крилаті вислови зберігають більш чи менш прозоро зв'язок із першоджерелом виникнення (літературним чи конкретно історичним).

Ось кілька широко відомих крилатих висловів, уживаних у сучасній українській літературній мові: У ріднім краї навіть дим солодкий. (Гомер); Прийшов, побачив, переміг. (Юлій Цезар); Людина людині вовк.(Плавт); Золота середина. (Горацій); Золотий вік. (Гесіод); Факти — уперта річ. (Е. Елліот); Час працює на нас. (В. Гладстон); Від великогодо смішного один крок. (Ж.— ф. Сармонтель); Інші часи — інші пісні.

(Н. Буало); Любовний трикутник. (Г. Ібсен); Хто бере — усе той тратить; Хто дає—усе придбав. (Шота Руставелі); Ведмежа послуга. (І. Крилов); Видимий світові сміх і невидимі йому сльози. (М. Гоголь); А судді хто? (О. Грибоєдов); Герой нашого часу. (М. Лєрмонтов); Сидіти між двома стільцями. (М. Салтиков-Щедрін); Людина в, футлярі; Якби чого не сталося. (А. Чехов); Людина — це звучить гордо. (М. Горький); Світ ловив мене, та не спіймав. (Г. Сковорода); Де згода в сімействі; Смерть одна розлучить нас. (С. Гулак -Артемовський); У нас нема зерна неправди за собою; Караюсь, мучуся, але не каюсь.(Т. Шевченко) Треба всюди, добрі люди, приятеля мати. (С. Руданський) та ін.

Страницы: 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Нове про педагогіку:

Самостійна робота студента: сутність, види, вимоги. Роль викладача у організації самостійної роботи студента
Навчальний процес у вищій школі відповідно до Болонського процесу, що поступово впроваджується у вищу освіту України, має бути спрямований на підготовку освіченого фахівця, який уміє ініціативно, тво ...

Критерії педагогічної майстерності і передумови підвищення ефективності діяльності тренера
Тренер зможе виконувати свої функції в педагогічній системі, тільки володіючи професійними знаннями, уміннями і навичками, а також визначеними властивостями особистості. Загальними ознаками професіон ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com