Аналіз поняття «самостійність»

Сторінка 1

Одним із системоутворюючих якостей особистості є самостійність, що набуває в умовах сучасної і перспективної соціально-економічної ситуації особливої ваги. Розвиток цієї якості призводить до розвитку особистості підлітка в цілому.

Необхідність формування і розвитку самостійності диктується нам потребами суспільства в людях нестандартних, які вміють мислити творчо, робити відкриття на благо людства. А рішення цього питання знаходить своє відображення в процесі розвитку самостійності, яка дозволяє людині ставити нові проблеми, знаходити нові рішення.

Проблема самостійності в навчально-виховному процесі розглядалася ще з давніх часів. Аналіз літературних джерел показує, що питання самостійності підлітків сягають своїм корінням вглиб античності.

Вже греки створили теорію всебічності, що отримала розвиток в трактатах Платона і Аристотеля, а також в роботах давньоримських філософів: Плутарха, Тацита, Квінтілліана. Чільне місце у цих теоріях відводилося розумовому вихованню людини, зокрема розвитку самостійності.

Афінський філософ Сократ прийшов до думки про необхідність спеціального керівництва пізнавальної активністю і самостійністю підлітків у процесі навчання. Він був переконаний, що до такого керівництву необхідно спеціально готуватися заздалегідь, тобто попередньо готувати питання і завдання. Йому належить першість у розробці спеціального методу навчання, активізує самостійність навчання - евристичні бесіди.

Поняття самостійності охоплює не тільки ту сторону безпосередній фізичної діяльності що-небудь зробити чи змінити, але і розумову, інтелектуальну діяльність, що сприяє правильному досягненню реальної мети.

Думка про розвиток самостійності підлітків народилася як заперечення середньовічних схоластичних методів навчання і відірваності від життя змісту освіти.

В епоху Відродження з'являються цінні висловлювання Ф. Рабле, М. Монтеня, Т. Мора, Д. Локка та інших. Вони вимагають навчати дитину самостійності, виховувати в ньому вдумливого, критично мислячої людини. Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, А. Дістервега, Н.І. Новіков, К.Д. Ушинський активність і самостійність підлітків у навчанні зводять в один з провідних принципів дидактики.

Видатний французький просвітитель Ж.Ж. Руссо, родоначальник теорії вільного виховання, заперечуючи усілякий авторитаризм у навчанні, ратував за те, щоб усі учні самостійно черпали знання з самої дійсності. «Великим двигуном, який веде вірно і далеко, - стверджував Ж.Ж. Руссо, - є інтерес дитини до діяльності, до навчання. На нього повинен, перш за все, спиратися педагог, стимулюючи самостійність підлітків ».

Основи методики навчання, що розвиває самостійність підлітків, заклав Я.А. Коменський. «У своїх підлітків, - зазначав він, - я завжди розвиваю самостійність в спостереженні, у мові, в практиці».

На межі XVIII-XIX ст. велику роль у розвитку теорії самостійної роботи зіграли погляди І.Г.Песталоцці і А. Дістервега, що поглиблюють думка про самостійність підлітків як засіб активізації навчання. І.Г. Песталоцці розробив таку методику навчання, в якій велике значення надавав евристичним спостереженнями, що сприяють розвитку самостійності навчання школярів. Роль самостійності навчання в активному засвоєнні учнями знань, формування вмінь і навичок і розвитку пізнавальних інтересів дітей високо оцінював А. Дістервега. Він вважав, що дитяча самостійність у процесі навчання є одним з найважливіших засобів розвитку розумових здібностей: «Поганий вчитель повідомляє істину, хороший вчить її знаходити».

Не випадково в працях багатьох російських вчених XIX ст. розвитку самостійності навчання, пізнавальної самостійності і самостійності мислення відводилося одне з провідних місць в загальній системі виховання людини.

У XIX ст. в Росії проблему самостійності як одного з найважливіших умов навчання та виховання розглядали демократи А.І. Герцен, В.Г. Бєлінський, Н.А. Добролюбов, Н.Г.Чернишевський, Д.І. Писарєв.

Особливо добре розумів виховну та дидактичну цінність самостійності підлітків у навчанні А.І.Герцен. Він вважав за необхідне порушувати у них інтерес до знань, допитливість, здатність і готовність до самоосвіти. "Істини, встановлені наукою, - підкреслював А.І.Герцен, - не стають самі по собі надбанням розвивається розуму учня. Для їх дії потрібно наполеглива самостійна розумова робота. Розумна система виховання повинна надавати учневі можливість самодіяльності ».

Н.Г. Чернишевський висловлювався про важливість опори на самостійність вчення і пізнавальну самостійність у навчальному процесі. «Якщо наші діти хочуть бути людьми справді освіченими, - стверджував він, - вони повинні здобувати освіту самостійними знаннями».

У справу розробки методики навчання, активізує самостійність дітей, чимало цінного і істотного вніс К.Д. Ушинський. Грунтуючись на закономірностях мислення дітей, він прийшов до переконання, що навчання має обов'язково передбачати праця школярів по засвоєнню знань, так як «Самостійність думки . випливає із самостійно . набутих знань». Діти повинні «по можливості трудитися самостійно, а вчитель керувати цим самостійним працею і давати для нього матеріал».

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Соціально-педагогічна програма «В тебе є вибір»
Систематичне вживання наркотичних речовин неповнолітніми є не тільки медичною, психологічною, а й соціально-педагогічною проблемою. Тому актуальним є надання підліткам об’єктивних сучасних знань, фор ...

Проведення бібліотечного уроку. Самостійна робота з книгою
Мета: Формувати у дітей уміння самостійно працювати з текстом. Акцентувати увагу на тих розумових операціях, які необхідні для повного і якісного засвоєння учбового матеріалу. Зразки закладок і послі ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com