Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Сторінка 2

У молодшому шкільному віці, в зв'язку з переходом до навчання, у розвитку занедбаності головну роль починають відігравати шкільні фактори: непосильність перевантаження навчальними завданнями, негативне емоційне ставлення зі сторони вчителя, втрата бажання вчитися, інтересу до навчання, тощо. У цьому випадку, за наявності несприятливої ситуації розвитку в сім'ї, зачіпаються всі особистісні структури дитини, порушуються процеси формування самопізнання особистості. Вихід із цієї ситуації можливий лише за умови зміни методів навчання і виховання дитини, проведення психолого-педагогічної роботи з нею.

Таким чином, соціально-педагогічна занедбаність виникає там, де не створюються умови для повноцінної соціалізації і індивідуалізації особистості дитини на: навколишнє мікросередовище, перш за все батьки і педагоги, негативно впливають на формування особистості дитини як суб'єкта власного життя, вона не отримує достатньої свободи для прояву своєї активності.

В залежності від характеру динаміки, вираженості ознак занедбаності, рівня адаптації до соціального середовища і рівня оволодіння соціально значущою діяльністю виділяють латентну (легку), початкову (середню) і яскраво виражену ступінь педагогічної занедбаності дитини.

Занедбані діти є менше соціально пристосовані, вони відрізняються недовірою надмірною ображеністю, у їхній поведінці часто спостерігається негативізм, впертість, егоцентризм. У них погана увага, швидка втомлюваність. Вони часто реагують на невдачі, невпевнені в собі, важко адаптовуються до нових умов, настрій у них нестійкий, самооцінка неадекватна. Занедбана дитина намагається компенсувати свій стан агресивністю, схильністю до ризикованих вчинків з метою привернути до себе увагу. Однак незадоволення її основних потреб – бути особистістю (для молодших школярів – це потреба бути хорошим) і бути прийнятим здійснюють негативний вплив на формування особистості дитини.

Як же можна виявити занедбаних дітей?

Р.В. Овчаровою розроблений метод комплексної експрес-діагностики соціально-педагогічно занедбаних дітей [4]. В основі методу лежать незалежні характеристики дитини, написані педагогом і психологом. Одночасно ведеться спостереження за дитиною, вивчаються продукти її діяльності, медична картка, проводяться бесіди з батьками.

Метою психологічної роботи з соціально-педагогічно занедбаними дітьми є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успішної їх соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням.

Психологічна робота здійснюється в таких напрямках:

• Профілактика соціально-педагогічної занедбаності неповнолітніх – комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють занедбаність дітей (лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах, педагогічних радах, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і вчителів).

• Психологічне – просвітництво та робота, спрямована на розвиток особистості дитини (факультативні курси психології, поширення передового педагогічного досвіду в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвивальні ігри, правова освіта дітей та підлітків).

• Надання психологічних консультацій дітям зазначеної категорії, їхнім батькам, вчителям.

• Психологічна корекція та реабілітація (індивідуальна та групова психотерапія, створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, налагодження сприятливої атмосфери у сім'ї тощо).

Профілактика професіонально-педагогічної занедбаності на ранніх етапах її розвитку, безпосередньо пов'язана з особливостями навчально-виховного процесу і тому носить загально-педагогічний характер.

Педагогічна робота здійснюється в таких напрямках: формування і стимулювання мотивації учіння; розвиток допитливості і пізнавальних інтересів дитини; активізація навчально-пізнавальної діяльності; підвищення рівня довільності психічних процесів; формування основних властивостей суб'єкта навчальної діяльності.

Основними засобами педагогічної корекції дисгармоній розвитку є розуміння, безумовне прийняття дитини, співчуття зі сторони педагога, особистий приклад вчителя, довіра до дитини, створення ситуацій запрограмованого успіху, підкреслення досягнень дитини. Ці засоби допоможуть скоректувати високу тривожність занедбаних дітей, подолати труднощі спілкування, неадекватність поведінки і підвищити тим самим соціальний статус дитини.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Мовленнєва готовність дитини з порушенням мовлення до навчання у школі
Діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та численної групи, для якої оволодіння мовленням і рідною мовою – єдиний і основний шлях здобуття освіти та особистісного розвитку. Відхилення від ...

Теорія та практика індивідуалізації навчально-виховної взаємодії при роботі з обдарованими та творчими учнями
Кожний сам повинен бути таким, яким має робити інших, кожний педагог повинен володіти мистецтвом робити інших такими. Я.А. Коменський Класно-урочна система потребує удосконалення навчального процесу ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com