Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Сторінка 1

Практичному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які мають значні відхилення від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Прохання до психолога «якось вплинути» на того чи іншого «важкого» школяра – одне з найбільш частих звернень зі сторони вчителів і батьків. При цьому в категорію «важких» попадають дуже різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх, врешті, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це висуває перед шкільним психологом проблему вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з «важкими» учнями.

На сьогоднішній день у психолого-педагогічній науці немає єдиного розуміння поняття «важка» дитина, єдиного підходу до діагностики і корекції її поведінки і особистісного розвитку. Кожний із наявних підходів має свої сильні та слабкі сторони, і вибір того чи іншого з них залежить від багатьох обставин: характеру професійної підготовки психолога, його теоретичних знань, методичного оснащення, особливостей конкретної ситуації.

Як відомо, значну кількість дітей «групи ризику» становлять школярі, яких інколи називають соціально чи педагогічно занедбаними.

Соціально-педагогічна занедбаність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб'єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу «Я» [4; 5].

Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. її основними проявами в дитячому віці є нерозвинутість соціально-комунікативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями.

Педагогічна занедбаність зумовлена, перш за все, недоліками навчально-виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб'єкта навчально-пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто власне педагогічні труднощі. Педагогічна занедбаність – це стан, протилежний пізнавальній розвинутості, освіченості. Він характеризується відсутністю необхідного запасу знань, навчально-пізнавальних мотивів, слабким володінням способами і прийомами їх здобуття.

Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв'язані і взаємозумовлені.

Зовнішніми причинами соціально-педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефекти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально-виховній роботі в дитячому садочку та школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу і сімейного виховання.

Внутрішніми причинами виникнення і розвитку занедбаності дітей можуть бути індивідуальні психофізіологічні та особистісні якості дитини: генотип, стан здоров'я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодіючими та ін.

Відомо, що дитина проходить через три виховних соціальних середовища: с чий садок і школу. І кожне із цих середовищ створює багато ситуацій, котрі по-різному відображаються на її розвитку.

Головним мікросоціальним чинником розвитку дитини, особливо на ранніх етапах розвитку, є сім'я. Основними факторами сімейного виховання, що сприяють формуванню соціально-педагогічної занедбаності дітей, є виховання в аморальній і конфліктній атмосфері, недостатній і некоректний педагогічний вплив, емоційна відчуженість та жорстоке ставлення до неї. Можна виділити чотири типи сімей, виховання в яких сприяє формуванню соціально-педагогічної занедбаності дитини:

1. Кримінальні і аморальні сім'ї (сім'ї, в яких батьки схильні до кримінальної та аморальної поведінки).

2. Конфліктні сім'ї (сім'ї, взаємини між подружжям, родичами в яких характеризуються постійними конфліктами).

3. Сім'ї з недостатніми виховними ресурсами (неповні сім'ї, багатодітні сім'ї

4. Педагогічно некомпетентні сім'ї (сім'ї, де батьки займають неправильну педагогічну позицію або використовують неприпустимі методи виховання).

Наслідком виховання в подібних умовах можуть бути соціальна дезадаптація, педагогічна занедбаність дитини, підвищена її агресивність, тривожність, пошук дитиною емоційного комфорту, психологічної підтримки та зразків для наслідування поза сім'єю.

Соціально-педагогічна занедбаність бере свій початок в ранньому дитинстві приблизно в трьохрічному віці, тобто співпадає з початком розвитку самопізнання її правильної і доцільної поведінки. При несприятливій ситуації розвитку прояви занедбаності нагромаджуються і переходять в якісні утворення – симтомокомплекси. Проявляються вони спочатку в поведінці дитини, не зачіпаючи її особи знаходиться на стадії становлення (дошкільне дитинство). В подальшому занедбаність розповсюджується на особистісний рівень.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Соціально-педагогічна й психологічна діяльність в установах державного піклування
За даними статистики близько 150 тисяч дітей перебувають в установах державного піклування, тим часом потреба в такого роду соціальному захисту й допомозі в Україні випробовують сьогодні близько 500 ...

Самостійна робота студента: сутність, види, вимоги. Роль викладача у організації самостійної роботи студента
Навчальний процес у вищій школі відповідно до Болонського процесу, що поступово впроваджується у вищу освіту України, має бути спрямований на підготовку освіченого фахівця, який уміє ініціативно, тво ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com