Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви

Сторінка 1

Практичному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які мають значні відхилення від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Прохання до психолога «якось вплинути» на того чи іншого «важкого» школяра – одне з найбільш частих звернень зі сторони вчителів і батьків. При цьому в категорію «важких» попадають дуже різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх, врешті, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це висуває перед шкільним психологом проблему вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з «важкими» учнями.

На сьогоднішній день у психолого-педагогічній науці немає єдиного розуміння поняття «важка» дитина, єдиного підходу до діагностики і корекції її поведінки і особистісного розвитку. Кожний із наявних підходів має свої сильні та слабкі сторони, і вибір того чи іншого з них залежить від багатьох обставин: характеру професійної підготовки психолога, його теоретичних знань, методичного оснащення, особливостей конкретної ситуації.

Як відомо, значну кількість дітей «групи ризику» становлять школярі, яких інколи називають соціально чи педагогічно занедбаними.

Соціально-педагогічна занедбаність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб'єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу «Я» [4; 5].

Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. її основними проявами в дитячому віці є нерозвинутість соціально-комунікативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями.

Педагогічна занедбаність зумовлена, перш за все, недоліками навчально-виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб'єкта навчально-пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто власне педагогічні труднощі. Педагогічна занедбаність – це стан, протилежний пізнавальній розвинутості, освіченості. Він характеризується відсутністю необхідного запасу знань, навчально-пізнавальних мотивів, слабким володінням способами і прийомами їх здобуття.

Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв'язані і взаємозумовлені.

Зовнішніми причинами соціально-педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефекти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально-виховній роботі в дитячому садочку та школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу і сімейного виховання.

Внутрішніми причинами виникнення і розвитку занедбаності дітей можуть бути індивідуальні психофізіологічні та особистісні якості дитини: генотип, стан здоров'я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодіючими та ін.

Відомо, що дитина проходить через три виховних соціальних середовища: с чий садок і школу. І кожне із цих середовищ створює багато ситуацій, котрі по-різному відображаються на її розвитку.

Головним мікросоціальним чинником розвитку дитини, особливо на ранніх етапах розвитку, є сім'я. Основними факторами сімейного виховання, що сприяють формуванню соціально-педагогічної занедбаності дітей, є виховання в аморальній і конфліктній атмосфері, недостатній і некоректний педагогічний вплив, емоційна відчуженість та жорстоке ставлення до неї. Можна виділити чотири типи сімей, виховання в яких сприяє формуванню соціально-педагогічної занедбаності дитини:

1. Кримінальні і аморальні сім'ї (сім'ї, в яких батьки схильні до кримінальної та аморальної поведінки).

2. Конфліктні сім'ї (сім'ї, взаємини між подружжям, родичами в яких характеризуються постійними конфліктами).

3. Сім'ї з недостатніми виховними ресурсами (неповні сім'ї, багатодітні сім'ї

4. Педагогічно некомпетентні сім'ї (сім'ї, де батьки займають неправильну педагогічну позицію або використовують неприпустимі методи виховання).

Наслідком виховання в подібних умовах можуть бути соціальна дезадаптація, педагогічна занедбаність дитини, підвищена її агресивність, тривожність, пошук дитиною емоційного комфорту, психологічної підтримки та зразків для наслідування поза сім'єю.

Соціально-педагогічна занедбаність бере свій початок в ранньому дитинстві приблизно в трьохрічному віці, тобто співпадає з початком розвитку самопізнання її правильної і доцільної поведінки. При несприятливій ситуації розвитку прояви занедбаності нагромаджуються і переходять в якісні утворення – симтомокомплекси. Проявляються вони спочатку в поведінці дитини, не зачіпаючи її особи знаходиться на стадії становлення (дошкільне дитинство). В подальшому занедбаність розповсюджується на особистісний рівень.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Поняття процесу виховання засобами народної педагогіки
Процес виховання – це цілеспрямована педагогічна взаємодія вихованця і вихователя, в ході якої в різноманітних видах діяльності здійснюється самореалізація, самоствердження вихованця, формується його ...

Від Полтавського інституту шляхетних дівчат до європейського виміру вищої технічної освіти Полтавщини
12 грудня 2008 року виповнюється 190 років від часу заснування Інституту шляхетних дівчат у Полтаві. Сторічна діяльність цього середнього навчального закладу для збіднілих дворянок на теренах Полтавщ ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com