Організація роботи вчителя з педагогічно запущеними дітьми

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Організація роботи вчителя з педагогічно запущеними дітьми

Сторінка 3

Особливе значення в роботі з педагогічно запущеними школярами мають три моменти:

1) у спілкуванні з ними дуже важливо тепле, серцеве, доброзичливе відношення. Озлобленості, підозрілості, недовірливості підлітка треба протиставити доброту, щиросердечну теплоту і м'якість;

2) вихователю необхідно уміти виявляти те позитивне, що мається в особистості кожного школяра, навіть самого важкого, самого педагогічно запущеного і намагатися обпертися на це позитивне в роботі з його перевиховання. Про необхідність педагогічного оптимізму (який дозволяє бачити щось гарне в будь-якого поганого учня) і опори на «позитивний фонд особистості» у роботі з запущеними дітьми спеціально вказує А.И. Кочетов. Позитивне в особистості запущеного школяра побачити не так легко: з одного боку, воно часто сховано, знаходиться не на поверхні, а з іншого боку – вчителю раз і суб'єктивно важко змусити себе з цієї позиції придивитися до приносящему нього багато турбот учню. Іншим учителям попросту не хочеться бачити щось гарне в поганого учня, а деякі вважають, що є учні «узагалі погані», в особистості яких не може бути нічого гарного. Зрозуміло, ця думка помилкова.

Виявити і використовувати те позитивне, що мається в особистості будь-якого важкого підлітка, не завжди легко, зате цей прийом виховання дуже ефективний і цілком винагородить учителя за витрачену працю. Психологічна дія цього прийому двостороннє. По-перше, важкий школяр часто щиро переконаний у тім, що він поганий, що в нього нічого гарного не вийде. Свідомість своєї непоправності і неповноцінності негативно впливає на його поводження. Коли ж за допомогою дорослих дитина відкриває в собі що те позитивне, гарне, те ця свідомість доброчинна діє на його вчинки. Побачивши в себе щось гарне, уже не хочеться продовжувати робити дурне. По-друге позитивні сторони особистості важкого учня відкривають можливість прилучити його до відповідного цікавій для нього діяльності, а це не залишає в нього ні часу, ні бажання займатися негожою діяльністю;

3) нерідко гарні результати дає відкрито довіра, що виражається, до моральних сил важких підлітків. Підлітки дуже цінують те, що їм довіряють, незважаючи на їхню погану славу, дурну репутацію, довіряють їм, яким ще ніхто нічого не довіряв! Утім, підозрілі підлітки іноді з працею вірять у те, що їм дійсно довіряють, що ця довіра щира. Вони відносяться до зробленої довіри насторожено, як до чергової спроби впливати на них, до чергового виховного прийому. А якщо у важкого підлітка вже склалася установка протидіяти усякому вихованню, те і довіра піддається тієї ж долі.

Існує три умови, при яких ставка на довіру виявляється виправданою:

перша умова: як уже відзначалося, – довіра повинна бути природним і невимушеним, а не явно штучним прийомом. Підліток повинний повірити в щирість вихователя і правильно сприйняти сам факт вираженого йому довіри;

друга умова: учитель повинний бути більш-менш упевнений у тім, що дурні риси в школяра не укоренилися настільки, щоб зовсім заглушити здорові моральні тенденції;

третя умова: учитель, зробивши довіру учню, не повинний займати позицію пасивного споглядальника результатів свого експерименту, а терпляче і тактовно допомагати школяреві освоїтися з новою роллю, постійно тримати такого учня в центрі уваги, вчасно надавати йому допомогу і підтримку.

На питання як же вчитель повинний організувати свою роботу з педагогічно запущеними дітьми В.А. Сухомлинский відповів так: «Головне – не допустити переживання цими дітьми своєї «неповноцінності», перешкодити появі в них байдужного відношення до навчальної праці, не притупити почуття честі і достоїнства». Ця мета достигла комплексом прийомів.

По-перше, «учити і виховувати таких дітей треба в масовій загальноосвітній школі: створювати для них якісь спеціальні навчальні заклади немає потреби». Це необхідно не тільки для того, щоб недостатньо здатна дитина ніколи не почувала своєї «неповноцінності», отут важливо, щоб він знаходився в атмосфері повноцінного духовного життя школи».

По-друге, на уроці діти зі зниженою здатністю до навчання повинні одержувати завдання, що гарантували б їм успіх у роботі. Для цього учителю варто виявити найбільш сильну сторону в розумових здібностях учня і, спираючи на неї, пропонувати відповідні завдання. Успіх у виконанні навіть однієї справи зміцнює віру дитини у свої сили. У результаті до чергового завдання він приступає вже з «передчуттям успіху». Переживання радості успіху – необхідна умова нормальної, продуктивної навчальної діяльності.

Страницы: 1 2 3 

Нове про педагогіку:

Елементи педагогічної і акторської майстерності
Найважливішим завдання освіти на сучасному етапі є підвищення якості виховання та навчання молоді, підготовка її до життя. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від викладача, його ...

Психологічна допомога учням з особливими потребами, адаптація та підтримка з боку батьків
Незважаючи на певні досягнення вітчизняної науки та практики, традиційні підходи до розв’язання проблем соціалізації та навчання дітей-сиріт і дітей з вадами розвитку не характеризуються системністю, ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com