Організація роботи вчителя з педагогічно запущеними дітьми

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Організація роботи вчителя з педагогічно запущеними дітьми

Сторінка 2

Цей же автор показує, як за допомогою школи для перевиховання важких учнів можна впливати на родину, нормалізувати, оздоровити сімейну обстановку, як відновити позитивний вплив родини на важку дитину, а якщо це не вдається, як нейтралізувати шкідливий вплив чи батьків інших дорослих членів родини.

Що стосується груп з асоціальною спрямованістю, що складаються з важких підлітків, те можливі у відношенні їхні дві лінії поводження. Можна протиставити цим стихійним малим групам захоплюючі справи організованих груп у тих же дворах і на тих же вулицях, що володіли б притягальною силою у відношенні підлітків. Можна, як радить Кочетов не протиставляти організоване життя в дворі стихійного життя групи, а залучити її цілком до цікавої, захоплюючої справи, здатному запалити підлітків, не руйнуючи сталих дружніх зв'язків між хлопцями, переключити активність і енергію групи теж в активне, але суспільно корисне русло. Конкретні міри залежать від характеру і спрямованості стихійно сформованих груп, від її стійкості, що закріпилася системи взаємин і т.д.

Звичайно, не можна розраховувати на те, що за порівняно короткий час можна цілком виправити особистість важких хлопців, ліквідувати такі відносно стійкі риси, як брутальність, упертість, лінь, цинічне відношення до моральних принципів, розхитаність, недисциплінованість. Але якщо подібна робота з важкими школярами не буде епізодом, те суспільно здорова діяльність поступово приведе до того, що організованість витисне розхитаність, наполегливість – упертість, суспільна мораль витисне помилкову мораль групової егоїстичної солідарності, помилкова романтика жаргону, грубої фізичної сили, правопорушень поступиться місцем романтиці творчості, спортивної боротьби, романтиці походів, нічних привалів, товариської взаємодопомоги.

Не можна недооцінювати і ролі індивідуального шефства як одного з методів перевиховання важких школярів. Умови успішності роботи такі: шеф повинний бути авторитетною людиною для важкого підлітка, прикладом для наслідування в моральній області, мати саме такі якості, яких не вистачає даному школяреві, бути добре інформованим про життя, навчання, інтереси, друзях свого підопічного, володіти відомими педагогічними якостями: тактом, чуйністю, педагогічними знаннями й уміннями і, нарешті, мати час і бажання, щоб шефство носило характер систематичних зустрічей, постійного спілкування шефа і підшефного.

Індивідуальний підхід і виховання в колективі, через колектив не суперечать один одному. А.С. Макаренко, призиваючи планувати навчально-виховну роботу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, говорив про педагогіку «індивідуальної дії», розрахованої на кожну конкретну особистість із усім її індивідуальною своєрідністю. Разом з тим він підкреслював, що індивідуальний підхід – це не «парна педагогіка», не камерне виховання, не «розрізнена метушня з кожним вихованцем». Індивідуальний підхід здійснюється в колективі і за допомогою колективу й у цьому змісті гармонійно доповнює загальний виховний процес.

Педагогу насамперед необхідно добре знати дітей, бачити в кожнім з них індивідуальні, своєрідні риси. Чим краще розбирається вихователь в індивідуальних особливостях школярів, тим вірніше він може організувати навчально-виховний процес, застосовуючи виховні міри відповідно до індивідуальності вихованців.

Індивідуальний підхід припускає в першу чергу знання й облік індивідуальних, специфічних умов, що вплинули на формування тієї чи іншої риси особистості. Це потрібно знати тому, що тільки розуміючи природу того чи іншого особистісного прояву, можна правильно реагувати на нього.

Індивідуальний підхід припускає і знання спонукальних причин учинків школярів. Розходження в мотивах дій визначають і розходження виховних заходів, що повинні бути здійснені в зв'язку з тим чи іншим вчинком учня. Школьник ударив товариша. Чи можна правильно реагувати, не з'ясувавши мотиву цього вчинку. Звичайно, такий учинок вимагає осуду. Але кваліфікувати його випливає по-різному, у залежності від того, наприклад, чи вдарив учень чергового по класі за зроблене зауваження, чи реагував на образу з боку чи однокласника, нарешті, намагався захистити добре ім'я дівчинки-однокласниці.

Здійснюючи індивідуальний підхід, варто пам'ятати, що на учнів по-різному впливають заохочення. Одного учня корисно похвалити, тому що це зміцнює його віру у свої сили; стосовно іншого від похвали краще утриматися, щоб не привести його до самозаспокоєння, самовпевненості. Дорівнює і підкреслення недоліків учня може зіграти негативну роль стосовно невпевненого в собі дитині і позитивну, якщо школяр занадто самовпевнений і несамокритичний.

Індивідуальний підхід виражається й у застосуванні міри і форми покарання. На одних школярів діє простий осуд, на інших подібні форми осуду враження не роблять і сприймаються як чи поблажливість м'якотілість вихователя. Стосовно таких школярів варто застосовувати більш строгі міри стягнення. Але при цьому необхідна ясне мотивування більш високої міри стягнення (щоб у школярів не виникло думки про непослідовність і несправедливість учителя).

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Програма логопедичної роботи з дітьми із комплексними порушеннями в умовах соціально-реабілітаційного центру
Центральною фігурою в логопедичній роботі є вчитель-логопед, який володіє системою теоретичних і практичних професійних знань виявлення, попередження й подолання порушень мовлення. Логопед повинен ве ...

Стан розробки пролбеми акторської майстерності в працях психологів, педагогів та нормативних документах освіти
До вивчення феномену акторської майстерності в діяльності педагогів, педагогічної майстерності зверталися: О.А. Абдулліна, Є.С. Барбіна, І.А. Зязюн, Н.М. Тарасевич, Р.І. Хмелюк (у контексті психолого ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com