Поняття педагогічної занедбаності школяра, фактори які її зумовлюють

Педагогіка і освіта » Особливості особистості педагогічно занедбаного школяра » Поняття педагогічної занедбаності школяра, фактори які її зумовлюють

Сторінка 5

Ось другий підхід:

Перша стадія педзапущеності розглядається як привертає (в основному відповідає дошкільному віку). Вона виникає в результаті неправильного виховання в родині, через помилки вихователів дошкільних установ, що приводять до несприятливого положення дитини в колективі; як результат депривації (психічного стану людини, що виникає в результаті тривалого обмеження його можливостей у задоволенні основних психічних потреб).

Друга стадія – наслідок слабкої психологічної і педагогічної готовності до шкільного навчання. У молодших школярів з'являються початкові форми негативного відношення до норм і правил життя в дитячому колективі. Основна причина – відсутність успіху в діяльності, насамперед навчальної. Джерелами невдач у значній мірі служать недоліки організації навчально-виховного процесу.

Третя і четверта стадії найбільше часто зустрічаються в підлітковому віці й у старших школярів. Ці стадії характеризуються поглибленням негативного відношення до норм і правил життя колективу, появою асоціальних тенденцій, що відхиляється поводженням. Визначені провини можуть мати ситуативний характер. Підлітки переживають наслідки своїх дій і усвідомлюють їхній негативний характер, але ще не вміють передбачати небажані результати. Зустрічаються також факти злодійства, нападу на слабких дітей, жорстокості, злісного хуліганства, що переходять у правопорушення і злочини. Часто таке поводження сполучається з перекрученими моральними представленнями. У даному випадку педзапущеність розвивається в тих випадках, коли учні не мають достатніх можливостей для самоствердження в колективах класу, школи. Поводження старших школярів відрізняється більшою скритністю.

Таким чином, можна зробити висновок, що педагогічна занедбаність закладається, як «фундамент», ще в раннім дитинстві в дошкільному віці, і якщо не будуть починатися які-небудь міри, по її подоланню, те педагогічна занедбаність прогресує і переходить у більш серйозну стадію, на якій відбувається закріплення негативних якостей.

У педагогічній літературі розроблені різні підходи до типології класифікації педагогічної занедбаності школяра. Розглянемо ту, котру пропонує А.Г. Холодюк. У цій класифікації рівні педагогічної занедбаності характеризуються сформульованою системою відносин до праці, людям і собі, тобто «поезія особистості». Унаслідок цього виділяються наступні рівні:

1 рівень: Активно-негативна поезія особистості. Вона характеризується гармонійністю. Перекручено систему моральних цінностей, виявляється в словах, діях, у зовнішньому вигляді – це стійка агресивна форма поводження. Моральні переконання – асоціативні. Діти мають досвід негуманних взаємин. У них існує озлобленість, недовіра, страх, жадібність, прагнення до приниження інших. Спільною дією вони загострюють ситуацію ризику. Мотиви спілкування з дорослими й однолітками залежать від напрямку спільної діяльності: при навчанні і праці – дезорганізація дій, при антигромадській діяльності – прагнення до дій спільно. Діти не мають позитивного дозволу конфліктів, збільшуючи, втягують у ситуацію ризику якнайбільше дітей. Вони роблять учинки, що граничать зі злочинами. Порушення норм і правил поведінки носять індивідуально-спрямований характер, тобто спрямовані проти конкретної особистості або визначеної групи школярів. Для таких дітей характерні: ліність, байдужне відношення до навчальних неуспіхів. Прагнення до більшої самостійності, вірності, справедливості, самокритичність з упертістю, дратівливістю, нестриманістю, агресивністю, брутальністю, облудністю й егоїзмом. Висока самооцінка, рівень домагань завищений, він – аутсайдер. Відсутні довірчі відносини в родині і школі. Але вони поважають дорослих, котрі зацікавлені в їхніх справах, проблемах. Особистість такої дитини характеризується негативною спрямованістю змісту, стійкістю в реалізації моральних знань, ідеалів і норм у предпреступном поводженні дитини. Прояв ініціативності і вибірковості в порушенні правил – як показник «активності», протилежний щирої активності, спрямованої на самовдосконалення особистості.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Нове про педагогіку:

Підходи, принципи та методи дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці
Будь яке дослідження потребує використання інструментарію, який допомагає всебічно пізнати проблему. У зв’язку з цим спробуємо визначити ті підходи, принципи та методи, які необхідні для вичення проб ...

Принципи, форми, методи професійної орієнтації
Відомо, що у профорієнтаційній роботі існує два підходи. Суть першого, адаптаційного, полягає у підборі професії для учня на підставі його наявних можливостей. Другий, розвиваючий, пропонує готувати ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com