Поняття педагогічної занедбаності школяра, фактори які її зумовлюють

М.А. Алемаскін також виділяє 3 групи дітей по ступеню педагогічної занедбаності:

У дітей першої групи немає стійких відхилень у моральному розвитку, негативні якості виявляються ситуативно, зберігаються різноманітні інтереси. Вони бешкетні, ледачі, неорганізовані, слабовільні, шукають легкі шляхи досягнення цілей, легко каються й обіцяють виправитися.

У дітей другої групи відхилення в моральному розвитку, низька успішність, конфлікти з колективом і вчителями, живуть у неблагополучних родинах, лінь ховають байдужністю, пізнавальний інтерес нерозвинений, тому що не засвоєні навчальні дії, до праці – зневага. У них легка сугестивність, інтерес до божевільних видовищ, частій зміні вражень. Вони озлоблені, недоброзичливі, зухвало поводяться, але не роблять відверто хуліганські вчинки.

У дітей 3 групи ступінь педагогічної занедбаності яскраво виражена. Систематично виявляються негативні якості, перекручування в моральному розвитку. Вони курять, лихословлять, до фізичної праці відносяться негативно, відкрито протиставляють себе колективу, не прагнуть стати краще. У колективі – ізольовані, авторитет підтримують за допомогою сили, не здатні до тривалих вольових зусиль, схильні до афектних спалахів, мають деформовані бажання і наміри.

Обидві класифікації схожі, тому що в основі мають описовий підхід до особистості дитини, його особливостям поводження і розвитку, спілкування й оволодіння різними видами діяльності.

При збереженні приблизно одного механізму виникнення і розвитку на різних вікових ступенях педагогічна занедбаність має свою вікову динаміку, ознаки і прояви.

У дошкільному віці це: неуспішність у рольовій грі як у ведучому виді діяльності, перевага нескладних по змісту предметних ігор; неспроможність в інших видах діяльності; непідготовленість до майбутнього навчанню в школі, що виражається в невідповідності рівня представлень дитини про навколишнє середовище, віковим можливостям, у дизгармонічності емоційно-вольової сфери, нерозвиненості психічних процесів, чи відсутність слабкої мотивації навчання, пізнавального й іншого видів діяльності; відхилення в поведінковій сфері.

Педагогічна занедбаність молодших школярів характеризується: психологічною і моральною непідготовленістю до навчання; не успішністю, утрудненістю навчання, наявністю проблем у знаннях, нерозвиненістю пізнавальних інтересів, несформованістю суспільно значимих мотивів навчання, перевагою школярем чи гри іншої діяльності, у якій йому супроводжує успіх; порушеннями в сфері спілкування, зв'язаними з невдачами в навчанні, зі слабкими представленнями дитини про навколишній світ, моральні правила життя колективу, відсутністю навичок спілкування, неадекватною самооцінкою.

Показниками педзапущеності підлітків є порушення в сфері відносин, у тому числі до самого себе; порушення в пізнавальній сфері; неправильний, патологічний розвиток характеру, виражений в акцентуаціях (Личко).

Виникаючи в дошкільному періоді розвитку дитини на поведінковому рівні, здобуваючи новотвору дидактичного рівня в молодшому шкільному віці, педагогічна занедбаність переходить у соціально-педагогічну занедбаність у підлітків».

Педзапущеність розвивається поступово, проходячи визначені стадії, що мають комплекс домінуючих причин, ознак, знання яких дозволяє правильно діагностувати відхилення і вчасно застосувати систему корекційно-виховних мір. Тому є кілька підходів до опису цих стадій.

Нове про педагогіку:

Уточнення й поповнення уявлень і мовлення учнів допоміжної школи
Щоб забезпечити достатні умови для здійснення дітьми мовленнєвої діяльності, необхідно працювати над створенням її основ, і в першу чергу над уточненням уявлень учнів про навколишню дійсність. Розумо ...

Стан і розвиток індивідуального підходу до учнів в історії педагогічної думки
Проблема індивідуальних особливостей учнів і можливостей урахування їх в навчально-виховному процесі не нова. Ще за часів стародавнього світу і середньовіччя вчителі стикалися з тим, що учні по-різно ...