Особливості та сучасні способи перевірки домашніх робіт

Сторінка 2

При поверненні учням письмових робіт треба аналізувати їх. Для цього учитель прочитує кращі роботи й гірші з метою поліпшення подальшої роботи учнів.

Деякі письмові домашні роботи учитель перевіряє лише в класі. Така перевірка не мусить відбирати багато часу, а проте повинна бути ретельною. Для цього потрібна велика уважність з боку вчителя і вміння без зайвої витрати часу бачити помилки учнів. Учнів, що допустили в своїх роботах помилки, слід викликати до таблиці і пропонувати їм розв'язати невірно виконані ними завдання.

При перевірці виконання домашніх завдань, яку б форму вона не мала, треба вимагати від учнів самостійної роботи й боротись зі всякими способами фальшування, як списування, підказування тощо.

Способи перевірки домашніх завдань бажано урізноманітнювати. Треба уникати простого відтворення здобутих результатів, перечитування тексту, повторення заученого правила тощо. Безумовно, що перевірка домашнього завдання повинна виконувати виховну й розвивальну функції. Зокрема, завжди слід помічати й заохочувати сумлінність дітей, використовувати вибіркове і хорове повідомлення відповідей (наприклад, на запитання: "Яка відповідь виражена найбільшим числом, яка найменшим?"), взаємоперевірку якості роботи; хорове читання правила; зіставлення виконаного зі зразком тощо.

Добре, якщо учні під час перевірки домашньої роботи запитують один в одного; час від часу відповідають на такі запитання вчителя: "Як ти робив? Чи була можливість зробити це по-іншому?", "Які труднощі траплялися під час розв'язування задачі?", "Чи перевіряв себе? Як саме?", "Скільки хвилин виконував цю вправу?", "Чим була цікава, корисна для тебе ця робота?"

Коли і як давати дітям домашні завдання? Не можна робити цього "під дзвінок" або ще гірше під час перерви. Однак численні спостереження показують, що цей неприпустимий недолік дуже прижився у початкових класах через непродуманість структури уроку, нерозуміння важливості домашніх завдань, зневажливе ставлення вчителя до дитячого відпочинку на перерві. За такої постановки справи в учителя немає змоги перевірити, чи всі діти знають і зрозуміли, що і як виконувати вдома. Якщо діти відвідують групу подовженого дня, то на уроці не варто гаяти час на детальний інструктаж щодо виконання домашньої роботи. Але в розмові з вихователем групи класовод зобов'язаний прокоментувати мету домашнього завдання, привернути увагу до учнів, які потребують особливого підходу, вказати, кому дано індивідуальні завдання тощо.

Практика показала, що найкраще давати домашнє завдання по завершенні процесу засвоєння знань, умінь і навичок на уроці. Його чітко записують на дошці в постійному місці. Діти знаходять текст задачі, вправи у підручнику, щоб ознайомитися з вимогами до завдання. Вчитель, як правило, звертається до класу із запитанням: "Кому що незрозуміло?" Бажано, щоб відповіли насамперед ті учні, які працюють удома самостійно, без батьківського нагляду. Водночас застережемо вчителів, котрі надто детально пояснюють своїм вихованцям домашнє завдання: треба знати міру, щоб кожна робота була зрозумілою, але містила для учня трудність, вимагала розмірковування.

Домашнє завдання інколи можна давати й на початку, і в середині уроку, якщо це виправдано ходом заняття, змістом матеріалу. Наприклад, учні складали за картиною усні оповідання. Заслухавши їх, учитель говорить: "А вдома кожний з вас запише у зошит своє оповідання. Це буде вашим домашнім завданням". Або, скажімо, діти розв'язували задачу одним способом, а вдома мають розв'язати по-іншому чи скласти обернену задачу, продовжити розв'язування прикладів тощо. Такі домашні завдання можна давати відразу після виконання тієї роботи, з якою вони пов'язані. Головне тут — забезпечити розуміння кожним учнем вимог і змісту наступної роботи.

Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить від взаємозв'язку між учителем і батьками. Відсутність контакту, єдиних вимог школи й родини найболючіше позначається на першокласниках. Отже, треба спеціально спинитися на батьківських зборах на таких питаннях: як допомагати першокласникові у навчанні, якою мірою і чи всім дітям потрібна допомога? Чи не краще, щоб вони з перших уроків ставали самостійними? Як перевіряти домашнє завдання?

Дуже важливо переконати батьків, що нічого не варто робити за дитину. Розв'язувати задачі, приклади, збирати портфель до школи, малювати, виготовляти аплікації — все це учень має робити сам.

Водночас можна допомогти дитині в організації роботи, плануванні часу. Корисно, якщо є можливість, у перші місяці навчання під час виконання домашньої роботи посидіти з учнем, проте не поруч, а поблизу. Звичайно ж, не для того, щоб підказувати, думати за нього чи гримати. Батьки мають насамперед подбати, щоб школярик вчасно сів за уроки, правильно поклав зошит, не крутився, не гнувся, сидів у зручній позі. "Довгосидіння" багатьох першокласників пояснюється поганою організацією роботи вдома, невмінням працювати в класі або слабкою підготовкою до школи. Часто батьки не дозволяють дітям готувати уроки до свого повернення з роботи. От і виходить, що учень береться за діло вже стомленим, часу для обдумування замало, а батьки нервують, підганяють дитину, бо пізно. Неприпустимо також змушувати першокласників сідати за уроки відразу після школи. Між шкільним навчанням і роботою вдома рекомендується не менш як двогодинний відпочинок на свіжому повітрі.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Современные проблемы технологического образования школьников
Обучение школьников в образовательной области «Технология», как и вся система образования, направлено на решение задач адаптации и социализации подрастающего поколения и теснейшим образом связано с п ...

Вчені ступені у Великобританії
Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, а ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com