Рівні самостійної діяльності учнів

Сторінка 1

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом організації та управління самостійною діяльністю учня, мас подвійну природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об'єкт діяльності учня, запропонований вчителем чи у підручнику, з іншого — формою прояву певного способу діяльності шо-до виконання відповідного завдання.

Розвиток самостійності учнів - це мета діяльності як вчителів, так і учнів, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до самостійної роботи, такий режим самостійної діяльності, який би дав змогу реалізувати головну мету — розвиток особистості учня, її творчого потенціалу. Найбільшої актуальності набуває така організація самостійної роботи, за якої кожен учень працював би на повну силу своїх можливостей.

Широке застосування самостійної роботи учнів на уроках, таким чином, дає змогу успішно розв'язувати багато навчально-виховних завдань: підвищити свідомість і міцність засвоєння знань учнями; виробити в них уміння й навички, які вимагає навчальна програма; навчити користуватися набутими знаннями і вміннями в житті, в суспільно-корисній праці, розвивати в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність під час засвоєння знань; прищеплювати їм культуру розумової і фізичної праці, вчити їх самостійно продуктивно і з інтересом працювати.

Питання про те, як, коли і яку самостійну роботу проводити на уроках, визначається такими найважливішими моментами: мета уроку, особливості навчального матеріалу і рівень підготовки учнів на даний час.

Спеціальні дослідження довели, що, систематично і організовуючи на уроках самостійні роботи, можна добитися добрих результатів. Але разом з цим відомо, що даний метод можна застосовувати не завжди з однаковим успіхом. Іноді буває краще, коли вчитель сам викладе матеріал або проведе бесіду з учнями.

Для підготовки учнів до кращого засвоєння нового матеріалу вчитель на початку уроку, як правило, проводить повторення. У цьому випадку; можна організувати самостійну роботу. Завдання повинні містити такі запитання і вправи, щоб, розв'язуючи їх, учні пригадали ті поняття і факти, без знання яких не можна добре зрозуміти новий матеріал, закріпили б такі вміння, без яких неможливе продуктивне засвоєння.

Самостійну роботу можна організувати як фронтальну, так і індивідуальну за диференційованими завданнями різного рівня складності.

В кіпці уроків, присвячених вивченню нового матеріалу, метод самостійної роботи можна використовувати досить часто. Для цього необхідно мати дидактичний матеріал у вигляді карток з різноманітними завданнями. Користуючись ними, можна швидко організувати самостійну роботу. Але важливо врахувати, щоб різні типи вправ давали учням можливість розглянути вивчений матеріал з різних сторін.

Групові роботи не можуть проводитися часто під час вивчення нового матеріалу. Їх можна організувати тоді, коли навчальний матеріал не містить складних теоретичних понять, не вимагає показу демонстраційних дослідів тощо. В умовах спільного повторення ліквідується можливість прогалин у засвоєнні, учні надають один одному допомогу, пояснюють помилки, неточності, спільно обговорюють висновки.

Індивідуальна самостійна робота найчастіше дає позитивні результати, коли учні, знаючи загальні положення, закономірності, можуть зробити окремі висновки про властивості речовин, розв'язати доступні, але досить складні завдання. Однак, такі роботи можна організувати не стільки в процесі сприймання нових знань, скільки під час повторення добре усвідомленого матеріалу.

Названі вище умови необхідні для успішного застосування методу самостійної роботи на уроках. Вони є основними, найбільш загальними. У процесі навчання можуть створюватися такі ситуації, коли інші фактори, на перший погляд випадкові і незначні, впливають на вибір того чи іншого методу.

Формування самостійної діяльності учнів проходить кілька рівнів. У педагогічній літературі виділяються чотири рівні самостійної діяльності учнів:

1. Дії учнів, що копіюють за заданим зразком. На цьому рівні дитина ідентифікує об'єкти і явища, довідується про них, порівнюючи з відомим зразком. Це — підготовчий етап до здійснення учнями самостійної діяльності. Мотиваційно-цільовий компонент реалізується повністю учителем, тому що дитина ще не може поставити мету своєї діяльності і визначити її мотивацію. Учитель повідомляє учням, для чого вони виконують дану роботу, що вони довідаються після її завершення, чому навчаться тощо. У зміст самостійної діяльності на даному рівні входять завдання з повторення дій за зразком. Результатом дії учня виступає правильно виконане завдання, а також уміння виконувати навчальні дії, показані вчителем. Рефлексивний компонент дає можливість учителю судити про те, на скільки учні готові до здійснення самостійної діяльності.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Функції та престиж педагогічної праці
Стосовно функцій педагогічної праці, варто відзначити роботи Ю. Кулюткіна і Г. Сухобської, які зазначають, що у процесі професійно-педагогічної діяльності вчитель здійснює чотири провідні функції, як ...

Поема "Мойсей" — вершина творчості Івана Франка
Чільне місце у творчому доробку Франка посідають поеми. Серед понад п'ятдесяти його поем літературознавці виділяють такі жанрові різновиди: соціально-побутові («Панські жарти», «Сурка»), сатирично-по ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com