Самостійна робота як дидактична категорія

Сторінка 2

Як вважають сучасні вчені, самостійна робота виступає чи не єдиним способом формування самостійності в набутті знань, яка проявляється лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості. В цьому розумінні самостійності насправді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово міркувати, вдосконалюються розумові операції, виробляється професійне теоретичне мислення. Самостійність у здобутті знань передбачає оволодіння складними вміннями і навичками бачити сенс та мету роботи, організацію власної самоосвіти, вміння по-новому підходити до питань, що вирішуються, пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості. Тобто, для самостійної діяльності учень сам визначає її мету, предмет і засоби, в процесі якої він постійно співвідносить передбачуваний результат з умовами і предметом діяльності.

Дехто з дослідників вважає, що розвивати вміння й навички треба в основному під час самостійної роботи. Не відкидаючи цієї функції самостійної роботи як форми, вона може служити також розвитку певних мовленнєвих умінь і навичок, збагаченню знаннями тощо, чому повинна сприяти не тільки спеціально організована самостійна робота, а й уся система навчальної роботи.

Деякі вчені ідентифікують самостійну роботу з внутрішньою психічною діяльністю учнів, що дає підстави говорити про два ряди ознак – зовнішньо-організаційні і внутрішньо-психічні. Перші полягають у можливості одержати потрібну допомогу від учителя, другі-у виникненні особливого виду діяльності. Виходячи з ідеї Л.С. Виговського про зону найближчого розвитку, можна припустити, що самостійна робота - це особливого роду діяльність, що характеризується оптимальною напруженістю й виникає під час виконання завдань, що вимагають вищого рівня, ніж той, що його мають наявний фонд знань і операцій. Якщо схематично зобразити висловлене припущення, отримаємо таку модель:

Завдяки цій схемі можна пояснити взаємини програмованого й проблемного навчання, а також полегшити розроблення рівнів пізнавальної самостійності, які диференціюються залежно від складності розв'язуваного завдання на основі заданого фонду знань і операцій. За умов програмованого навчання напруженості майже немає: навчання успішне, безпомилкове, розвивальна функція зводиться тільки до збільшення існуючого фонду наявних знань і операцій. У свою чергу, проблемне навчання, характеризуючись певним рівнем напруженості, не може відбуватися без попередньо сформованого мінімального фонду знань і операцій, існують порогові стани, за яких неможливо виконати завдання певного рівня на основі даних знань і операцій, тому потрібно або збільшити вихідний фонд операцій і знань, або знизити ступінь складності завдань.

Говорячи про самостійну роботу як єдність зовнішніх і внутрішніх ознак, можна виділити чотири їхніх екстремальних співвідношення й розташувати їх у порядку зростання рівня самостійності: І - максимальна допомога, мінімальна напруженість; II - мінімальна допомога, мінімальна напруженість; IIІ - максимальна допомога, максимальна напруженість; IV - мінімальна допомога, максимальна напруженість.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Методичні рекомендації що до оптимізації організації здорового способу життя підлітків
Основними методичними рекомендаціями, які на нашу думку будуть оптимізувати процес організації здорового способу життя можуть бути наступні 3) розвивати готовність людини до вирішення проблем, у подо ...

Вивчення параметрів діяльності вчителя
Вивчення параметрів діяльності педагога, який атестується, здійснюється за такою пам’яткою, яка, на наш погляд, відповідає цілісному сприйняттю педагогічного процесу закладу: • чи реалізує і модерніз ...

Навігація по сайту

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com