Народний календар як дієвий засіб виховання дітей

Педагогіка і освіта » Виховання молодших школярів засобами народної педагогіки » Народний календар як дієвий засіб виховання дітей

Сторінка 2

До літніх свят відносяться – "зелене свято" (Трійця), Івана Купала, свято зажинок і обжинок та ін.

Особливо вагомим в сільській місцевості вважається свято Івана Купала, коли природа в своєму розквіту сягає апогею. Це свято чарівної краси, добра, невичерпної фантазії, дотепів, жартів, легенд, пошуку щастя, віри в майбутнє, через яке червоною ниткою проходить народна пісня, що торкається потаємних схованок серця, душ усіх учасників.

За народним календарем закінчення літа знаменує день Маковія, Першого Спаса (серпень). За народними звичаями, в цей день у храмах освячують воду, квіти, голівки маку. Через тиждень починається другий, або Великий Спас. Це свято називають ще землеробським. В цей день до храмів несуть освячувати овочі, фрукти, гриби, мед тощо.

До осінніх свят відносяться: всенародне свято Знань, День вчителя, свято врожаю, квітів, відроджене свято Покрови Матері Божої та ін.

Не менш цікавими і, мабуть, найулюбленішими для дітей є зимові свята. Деякі з них пов'язані з іменами святих пророків Андрія, Миколая, Меланки та ін.

У День Андрія дівчата вгадували майбутню долю, ворожили, яким буде їхній суджений та чи скоро вийдуть заміж. Наповнення конкретним змістом цього свята (народними жартами, витівками, традиційними ворожіннями) не тільки прикрашали час відпочинку, а й зароджували у присутніх бажання повторити давню традицію в наступному році, доповнивши її більш дотепними та веселими розвагами.

День Миколая – веселе народне свято, особливо для дітей, яким вночі під подушку кладуть подарунки або розгочки від Святого Миколая в залежності від слухняності їх протягом року, а ранком повчають дітей бути старанними, сумлінними, слухняними.

Ціла низка свят пов'язана із проводами старого та зустрічами Нового року. Тут обов'язковими є колядки щедрівки, посівання.

Колядки, як писав Іван Франко, радували селян, брали за душу, хвилювали до сліз. "Колядка переносила їхню думку в якийсь світ, близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя. Пісня виповідає простими словами їхні найглибинніші, сердечні бажання, показує їх не як бажання, а як дійсність. Слухаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір'я чисто заметене, хата гарна, світла, в хаті прибрано по-святковому, недостатку нема, а натомість за столом сидять гості, славні та величні на весь світ, і він радий, що може чесно і відповідно прийняти їх. Пісня радує його, глухе почуття дійсних клопотів хоч на хвилю уступає в бік, випливає сльозами, – не гіркими, але такими, що облегшують душу. Оце й єсть сила і суть поезії". Цей звичай зберігся і до сьогодні, адже і сучасним хлопчикам і дівчаткам дуже подобається щедрувати, колядувати, засівати.

Втіленням народної духовності є різдвяні свята. Звичаї і обряди, пов'язані з Різдвом, виховують у дітей культуру почуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю, всього світу. Різдвяні свята є немов би свідченням того, що є добро і зло, правда і кривда, краса і потворність, які завжди знаходяться у запеклому двобої, але ж перемагають у ньому Добро, Правда і Краса Народження Христа, яке символізує собою появу на землі в особі людини Посланця Бога, який покликаний відвернути від людей все зле, пробачити їм усі гріхи.

До зимових свят належать також Водохреща та Масляна.

Масові народні зимові ігри, забави захоплюють як дорослих, так і дітей. В учнів молодшого шкільного віку вони розвивають дотепність, кмітливість, винахідливість, спритність. Добре організована в школі пізнавальна робота заохочує учнів до вивчення народних ігор та забав. Хоча ведуча діяльність молодших школярів — навчання, гра займає дуже вагоме місце в їхньому житті. Тому спочатку народна, а потім і офіційна педагогіка використовувала гру як засіб виховання малят. Гра допомагала донести до дітей материнську ласку, тепло, настрій та повсякденні турботи сім'ї, найважливіші життєво необхідні справи, взаємини, етичні норми суспільного оточення, виховати всі необхідні позитивні загально – людські якості. Для участі в іграх необхідними стали лічилки, дитячі пісеньки, пісеньки – небилиці тощо. Вивчення та знання їх сприяло розвитку пам'яті, кмітливості, товариськості, привчало дотримуватись правил гри, а отже і відповідальності за свої вчинки. Отже величезний родючий грунт для процесу виховання учнів молодшого шкільного віку засобами народної педагогіки може дати не тільки позакласна робота, а й уроки «Українського читання», «Української мови» тощо.

Складовою народного календаря є родинний календар, який включає важливі дати, віхи життя сім'ї, кожного її члена. Саме родинному вихованню народна мудрість придає пріоритетного значення. Відзначення дня народження кожного члена сім'ї, "срібного ювілею" (25 років з дня одруження), "золотого ювілею" (50 років) та інших сімейних традицій і обрядів зміцнюють сім'ю, викликають найглибші людські почуття, породжують найгуманніші людські стосунки.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Стан розробки досліджуваної проблеми у науковій літературі
У світовому і вітчизняному людинознавстві, на думку віце-президента Міжнародної академії акмеологічних наук А. Деркача, існувала значна прогалина – комплексно не вивчалася доросла людина. "Її ро ...

Технологія забезпечення якості фундаментальної підготовки майбутніх вчителів математики
Україна як європейська держава зробила важливий крок на шляху до інтеграції вищої освіти в загальноєвропейський простір. У контексті таких змін педагогічна освіта розглядається не лише як окрема унік ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com