Народний календар як дієвий засіб виховання дітей

Педагогіка і освіта » Виховання молодших школярів засобами народної педагогіки » Народний календар як дієвий засіб виховання дітей

Сторінка 1

Невід'ємною складовою української народної виховної традиції є звичаї і обряди, пов'язані з народним календарем. Крім народного календаря, звичаї і обряди знайшли своє втілення і в церковному календарі віруючих християн.

Знання змісту згаданих календарів, дотримання традицій, звичаїв і обрядів, які зберегла для наступних поколінь історія, не тільки збагатить дитячу уяву (адже молодший шкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку уяви) про витоки духовності наших попередників, а й наблизить до невичерпного джерела знань, наповнених глибоким духовним, моральним та емоційно-естетичним змістом.

Пізнавально-виховний потенціал календарних традицій і звичаїв – це найдорогоцінніший вклад у теорію і практику виховної роботи з учнями сучасної початкової (і не тільки) школи. Не знаючи скарбів народної культури, не дотримуючись традицій, звичаїв і обрядів народного календаря, діти не спроможуться засвоїти народну духовність. Як наслідок, не зможуть протиставити власні духовні цінності впливу негативних оточуючих явищ. Знання народного календаря дає змогу уникнути хибних напрямів сучасної цивілізації, пов'язаних з урбанізацією, деекологізацією, розвитком промисловості тощо.

Український народний календар чітко ділиться за порами року – весна, літо, осінь, зима, має свої святкові віти як релігійного, так і світського змісту, спрямований на певні дії, які приурочені, наприклад, збиранню врожаю, завершенню сільськогосподарських робіт, заклику та оспівуванню весни тощо.

В далекому минулому народний календар передбачав події, які починались з приходом весни. Це пов'язувалось з оновленням життя, пробудженням природи, активізацією людської діяльності. До весняних свят відносились: зустріч весни (Стрітення), приліт птахів, першої оранки (свято першої борозни), перших сходів та ін.

Святу зустрічі весни присвячувались пісні, танці, ігри, жарти тощо. Це свято любили і відзначали дорослі та діти. Діти не тільки споглядали за дійством святково вдягнених, веселих і жартівливих дорослих, а й самі виступали учасниками хороводів, народних танців, дотепних розваг. З старовинних хороводів і танців відомі – "А ми просо сіяли, сіяли", "Огірочки", "Мак", "Льон", "Коноплі" та ін.

Особливою радістю для дітей було свято повернення з вирію птахів. До цього свята хлопчики готували й розвішували шпаківні, дівчатка прикрашали віття ще голих дерев різноколірними стрічками, співали пісень, розказували цікаві історії з життя птахів, заклично звали їх до своїх осель, бажали вити свої гнізда та виводити пташенят. Зроблені з тіста жайворонки та дерев’яні жайворонки – свистки надихали всіх (дітей і дорослих), надавали водночас ігрового і святкового характеру. Свято птахів викликало в дітей радість, виховувало почуття турботи за маленьких беззахисних друзів, відповідальність за їх безпеку.

Свято першої борозни характеризувалось своєчасною підготовкою до цієї дати – участю дорослих та дітей у снігозатриманні, збереженні у ґрунті вологи, внесенню добрив у землю, ремонті сільськогосподарських знарядь праці тощо. Добре знаючи народний календар, землероби чітко визначали час першої оранки та день сівби. Діти не тільки бачили і навчались в батьків, як це робити, а й поповнювали знання про оволодіння землезнавством та хліборобською справою.

Відзначалось і свято перших сходів. У школах привчали дітей до спостережень за сходами, вчили догляду за посівами, розумінню явищ природи, встановленню з нею єдності всього живого, зокрема людини. А отже величезний родючий грунт для процесу виховання учнів молодшого шкільного віку засобами народної педагогіки може дати не тільки позакласна робота, а й уроки «Я і Україна», «Навколишній світ» тощо.

До весняних свят відноситься і одне з найбільших релігійних свят християн – Великдень, або Пасхальне свято. Воно пов'язане з випіканням паски, розписуванням і фарбуванням яєць, які називали і називають досі крашанками, веселими народними іграми, освяченням в церкві продуктів харчування. Отже, уроки трудового навчання і образотворчого мистецтва також вчителю доцільно будувати, спираючись на засоби народної педагогіки.

Доброю традицією в народі користувалися і продовжують вшановуватись в наші дні – день пам'яті померлих людей, загиблих воїнів. Вшанування пам'яті померлих, спогади про їхні добрі справи, героїчні вчинки виховують у дітей повагу та любов до своїх предків.

В умовах незалежної України з'явилась можливість відродити і таке свято, як День Матері. Воно було відоме ще задовго до прийняття християнства і було приурочене богині весни, радості, шлюбу, покровительці дівоцтва і материнства. Називалось воно святом Лади. У родинах, навчальних закладах проводиться велика робота з вшанування дівчат, жінок, дружин, матерів як носіїв добра, краси, продовжувачів історії людства.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Особливості професійної діяльності педагога
Професійна діяльність педагога є дуже складною: як за своїм змістом, так і за своєю формою. Педагогічна діяльність - особливий вид суспільно корисної діяльності людей, свідомо спрямованої на підготов ...

Організація домашніх робіт
Визнаючи чітко зміст і мету домашніх завдань, школа мусить відповідно й організовувати їх. Перш за все, треба уточнити їх обсяг. Домашні завдання мусять відповідати силам дітей. Занадто легкі завданн ...

Навігація по сайту

Copyright © 2017 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com