Становлення та розвиток системи виховання дітей засобами народної педагогіки

Українська система виховання зазнавала удару за ударом, розвивалася суперечливо. Вона продовжувала функціонувати здебільшого в рамках сім'ї. Видатні сини і дочки народу (вчені, культурні і освітні діячі та ін.), національно свідомі українці берегли, як найдорожчу святиню, виховні народні традиції, духовність. У цей період існувала і зберігалася лише народна педагогіка в сім'ях.

Джерела національної духовності продовжували струмувати в життєдіяльності народу, його представників учених, письменників, педагогів і т. д. Геніальний український філософ, поет, педагог Г. С. Сковорода підкреслював: «Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе», таким чином наголошуючи на важливості і необхідності існування народної педагогіки як дієвого засобу виховання дітей.

За впровадження в систему виховання набутків народної педагогіки все життя боровся Великий Кобзар України Т. Г. Шевченко, в 1861 році він видав український буквар, зміст якого ґрунтувався на ідеях і засобах народної педагогіки, народознавства.

У добу розбудови (з 1985 р.) суспільного життя представники інтелігенції, зокрема педагоги України, поглиблюють і вдосконалюють систему виховання, впроваджують у неї засоби народної педагогіки.

Проголошення незалежної Української держави (1991) активізувало розвиток педагогічної творчості щодо української системи освіти і виховання. Виникають нові типи навчальних закладів: гімназії, ліцеї, колегіуми, коледжі, навчально-виховні комплекси, авторські школи. Починається створення приватних та альтернативних шкіл. Зміст навчання урізноманітнюється, вводяться базовий і шкільний компоненти освіти, проголошується принцип всебічного розвитку дитини, демократизація навчання, виховання школярів на засадах народної педагогіки. У березні 1992 р. засновано Академію педагогічних наук України як вищу галузеву наукову установу, діяльність якої спрямована на методологічне, теоретичне й методичне забезпечення докорінного оновлення системи освіти і виховання, одним із завдань якої є введення у процес виховання набутків народної педагогіки.

Все вищезазначене доводить, що в усі віхи історії українського народу народна педагогіка продовжувала існувати і жити, багато видатних діячів, вчених, письменників, філософів, педагогів наголошували на необхідності здійснення процесу виховання дітей засобами народної педагогіки.

Нове про педагогіку:

Закономірність виховання. Їх характеристика
Закономірності виховання Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості. У процесі виховання особливо ...

Специфіка молодшого школяра у різних типах родини
Особливості виховання єдиної дитини в родині. На цей рахунок існує дві найбільш розповсюджені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкіша, ніж інші діти, тому, що не знає хвил ...