Розвиток недільних шкіл в Україні

Педагогіка і освіта » Розвиток недільних шкіл в Україні

Сторінка 8

Мета жіночих духовних училищ полягала у вихованні дружин майбутніх парафіяльних священиків. В училищах навчали елементарній грамоті, рукоділлю, домоводству. Приблизно з 1870- х pp. основним завданням жіночих духовних училищ стала підготовка вчительок для початкових народних шкіл, завдяки чому розширилась навчальна програма: до навчального курсу введено педагогіку, російську історію, географію, а з 1913р. - сільське господарство.

Викладачами духовних шкіл усіх типів працювали переважно особи із духовенства, що мали вищу богословську освіту. Матеріальне утримання викладачів духовних шкіл було значно гіршим, ніж викладачів світських нижчих і середніх навчальних закладів. З початку існування жіночих духовних училищ, духовенство тривалий час працювало в них на вчительських посадах задарма. Основним завданням учителів духовних шкіл, окрім власне викладання предмету, було моральне-релігійне виховання учнів, яке проводилось за рекомендаціями вищого церковного керівництва (спеціальні "Виховні журнали").

З 1870-х pp. з ініціативи архієреїв та шкільних корпорацій при духовних навчальних закладах почали відкриватись братства. Вони займались видавничою, благодійницькою та культурно-просвітницькою діяльністю і відігравали помітну роль у культурному житті як своїх шкіл, так і цілих єпархій.

Єпархіальні архієреї та рядове парафіяльне духовенство протягом досліджуваного періоду ретельно опікувалось своїми навчальними закладами. Якщо головними проблемами дореформеної духовної школи були велика кількість навчальних предметів при невеликій кількості викладачів, тіснота приміщень, застарілі методи навчання, брак підручників, великі за кількістю учнів класи, низьке матеріальне забезпечення викладачів та казенних учнів, то протягом другої половини XIX ст. православне духовенство зуміло зарадити цим проблемам.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, головні з яких зводяться до низки наступних обґрунтованих теоретичних положень:

1. В історії початкової народної освіти в Україні, де велику роль відігравало православне духовенство, можна виділити 3 основних періоди: перший - від появи елементарних парафіяльних шкіл на поч. ХТХ ст. до реформ 60-х pp., другий -від другої половини 60-х pp. до 1884 р. і третій - від 1884 р. до1917 р.; а в історії становлення та діяльності духовних навчальних закладів у зазначений період простежується 2 етапи: перший - від початку утворення системи духовної освіти у 1808-1814 pp. до її докорінного реформування у 1867 p., другий - з1867 р. до 1917 р.;

До реформ 60-х pp. церковні початкові школи були майже єдиними навчальними закладами, де всі верстви населення, особливо мало заможнього сільського, мали змогу отримати елементарну освіту;

В першій половині XIX ст. духовні училища і семінарії були практично єдиними навчальними закладами відповідного рівня в Україні. В них здобували освіту діти різних станів суспільства, а випускники ставали не тільки церковно- і священнослужителями, а й працювали у світських державних установах, були викладачами інших навчальних закладів тощо;

Культурно-освітня діяльність православного духовенства в Україні не обмежувалась загальновідомими в науковій літературі церковнопарафіяльними школами, воно засновувало також недільні школи, т.з. «школи грамоти», бібліотеки, періодичні видання, здійснювало позабогослужбові бесіди тощо;

У пореформений період земства, широко розгорнувши освітню діяльність, почали непримиренно і навіть вороже ставитись до церковних початкових народних шкіл, звинувативши їх, частково справедливо, в нездатності вести справу народної освіти на раціональних засадах. Духовенство, із свого боку, весь час прагнуло співпраці з земствами і не припинило свою діяльність на освітянських теренах, а, навпаки, почало вдосконалювати свої школи, підпорядковуючись вимогам часу. В результаті на поч. XX ст. церковнопарафіяльні школи, поруч із земськими, посіли чільне місце у системі початкової народної освіти, а в деяких місцевостях (наприклад, на Правобережжі) відігравали у ній провідну роль;

Імперський уряд і Св. Синод були зацікавлені в організації народної освіти, адже саме через початкові народні школи насаджувалась не лише суспільно-політична мораль, а й релігійна свідомість. В той же час діяльність духовного керівництва у царині початкової народної освіти сприяла підвищенню грамотності населення; виховувала дитину, спираючись перш за все, на одвічні християнські цінності, що, безперечно, мало велике позитивне значення. А серед пересічного духовенства маємо безліч прикладів справжніх подвижників освітянської справи;

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9

Нове про педагогіку:

Необхідність та ефективність правового виховання в сучасній загальноосвітній школі
Необхідність проведення та вдосконалення правового виховання в сучасній загальноосвітній школі пояснюється тим, що воно сприяє розвитку: міцної бази знань у галузі права й політики (прав людини і дем ...

Вдосконалення мовної культури
Сучасний освітньо-виховний процес повинен бути підпорядкований меті становлення особи дитини: розвитку його компетентності (комунікативною, інтелектуальною, фізичною), креативності, самостійності, ві ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com