Професійне самовизначення, як педагогічна проблема

Сторінка 6

Е.А. Климов вважав, що професійне самовизначення повинне розглядатися не "в егоїстичному змісті, а в прилученні до суспільства, до цивілізації, до культури".

Таким чином, часто людина вибирає не тільки дану професію, але щось більш важливе (те, що дана професія дає йому для більш повного відчуття свого життя).

Цікавими, хоча й нетрадиційними для теорії й практики профконсультування є виділені ще К.Г. Юнгом архітипи.

Сам "архітип" визначається - як колективне несвідоме.

К.Г. Юнг виділяв свідомість, особисте несвідоме й колективне несвідоме.

"Прорив несвідомого (зокрема, колективного несвідомого) може розширити можливості самовизначення людину у світі, але може й ускладнити для нього життя".

Ще в Петровську епоху відомий державний діяч Росії В.Н. Татищев класифікував усі "науки" (види праці) за критерієм "добра й зла для людини":

- "необхідні" науки (економіка, медицина, право);

- "корисні" науки (риторика, граматика, "математика" - арифметика, механіка, астрономія);

- "франтівські, або звеселяючі" (поезія, танцювання, живопис, "вольтежирование"-гарцювання на коні), службовці більше для одержання положення в суспільстві, чому для справи;

- "аматорські або пошукові" (астрологія, фізіогноміка, алхімія);

- "шкідливі" науки (чаклунство, ворожіння).

В 20-ті рр. XIX сторіччя С.П. Струмилін запропонував класифікувати професії по ступеням самостійності людину в праці:

- автоматична рефлекторна праця (наприклад, вертельник ручки віялки, ручного млина і т.д.);

- напівавтоматична звична праця (наприклад, праця друкарки, телеграфіста);

- шаблонно-виконавська праця - по вказівці (наприклад, робота на верстаті, робота тапера, конторника, рахівника);

- самостійна праця в межах завдання (наприклад, робота інженера, учителі, лікаря, журналіста);

- вільна творча праця (наприклад, робота в області мистецтва, робота вченого, організатора господарства, політичного діяча).

У сучасній Росії та Україні найбільш відома типологія професій, запропонована Е.А. Климовим, де в якості критерію виступає відношення людини (суб’єкта праці) до предмета праці.

Усі професії співвідносяться з 5 основними групами:

- людина - природа;

- людина - техніка;

- людина - людина;

- людина - знакова система;

- людина - художній образ.

Ще в 1922 р. Є. Шпрангер у своїй роботі "Основні ідеальні типи індивідуальності" виділив наступні цікаві для профконсультанта типи відповідно до переважних установок людей:

1) теоретична людина;

2) економічна людина;

3) естетичний;

4) соціальний;

5) політичний;

6) релігійний.

При порівнянні різних типологій стає помітно, що в основі них лежить не тільки позиція автора, але й те культурно-історичне середовище, те суспільство, яке й визначає часта наявність різних типів людей, що реалізують себе в конкретній трудовій і суспільній діяльності.

Таким чином, типології професійної діяльності й відповідно простору самовизначення багато в чому залежать від культурно-історичного середовища.

Виникає цікаве питання: на які типології спиратися профконсультанту в умовах нестабільності загальної соціально-економічної (і духовної) ситуації, наприклад в умовах України "перехідного періоду"?

Складність питання в тому, що застарілі типології вітчизняних авторів уже багато в чому не відповідають даній ситуації, а побудова нових типологій може суттєво відстати від самого процесу змін у країні.

Відомі закордонні типології тим більше часто не враховують специфіку нашої країни. У цих умовах можливим виходом є або побудова якоїсь "універсальної" типології, застосованої для різних країн, народів і епох, або спроби все-таки усвідомити, що відбувається в країні за назвою Україна, тим більше, що "перехідний період" до "світлого життя" сильно затягнувся.

Цікаву типологію самовизначення запропонував М.Р. Гінзбург, який виділяє життєве поле особистості, у рамках якого й розвертається професійне й життєве самовизначення. При цьому саме життєве поле визначається їм як "сукупність індивідуальних цінностей, змістів і простору реальних дій - актуального й потенційного, -, що охоплює минуле, сьогодення й майбутнє".

Аналогічно виділяються психологічні простори для минулого й майбутнього. Зокрема, минуле, що існує як "досвід", по вертикалі (у ціннісно - значеннєвої площини) представлене установками й відносинами, а в горизонтальній площині (просторово-тимчасовий) - досвідом у його традиційнім розумінні. Відповідно психологічне майбутнє ціннісно - значеннєвої площини презентовано уявною проекцією себе в майбутнє, а в просторово-тимчасовій площині - конкретним плануванням своєму життя в часі, тобто життєвими й професійними планами.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Нове про педагогіку:

Вивчення ліричних творів П. Г. Тичини
Вивчення ліричних творів у випускному класі середньої школи має свої особливості. На відміну від 5-9 класів, де на уроці текстуально вивчалися, як правило, не більше 1 — 2 творів, в 11 класі уроки на ...

Порівняння особливостей викладання теми "функції" в двох підручниках
Проаналізувавши методику викладання теми "Функції" за двома підручниками "Алгебра" 7 класу можна вирішити, що ці два підручники можна погодитись, що вони прекрасно підходять для в ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com