Для України з розгалуженою мережею вищих навчальних закладів державної і недержавної форм власності характерне управління галуззю освіти, що поєднує як елементи централізованої, так і децентралізованої системи з розгортанням горизонтальних і вертикальних зв’язків між різними рівнями й суб’єктами управління.
Основними ознаками громадсько-державної моделі управління освітою в Україні можна вважати:
демократизацію освітнього процесу і залучення до управління вищою школою органів студентського самоврядування, громадськості;
громадський контроль за розвитком освіти, її якістю, соціальним захистом учасників навчально-виховного процесу;
діяльність громадських рад з освіти і науки національного, регіонального і місцевого рівнів;
підтримку інноваційного розвитку освіти через цільові програми, пріоритетне фінансування інноваційних проектів, впровадження новітніх технологій;
об’єднання і партнерство громадськості навколо пріоритетних напрямів освіти;
об’єднання зусиль держави, вищої школи і бізнесу в інформатизації вищої освіти, зокрема, приєднанні до європейської науково-освітньої мережі Geant-2, що об’єднує понад 3500 університетів та наукових установ Європи; в розвитку дистанційної освіти; поширенні мережі електронних бібліотек; функціонуванні інформаційно-виробничої системи «Освіта»; створенні Grid-інфраструктури;
участь Ради молодих вчених у вирішенні законодавчих та організаційних питань підтримки талановитої наукової молоді;
відкритому, конкурсному розподілі грантів для проведення наукових досліджень.
Така модель передбачає формування нової концепції державного управління в системі соціального партнерства у сфері вищої освіти, зорієнтованої на нову філософію освіти і управління, інноваційний розвиток суспільства, що зосереджує державну політику на таких напрямах:
1) формування нормативно-правових засад для інноваційної освіти та інтеграції освіти, науки і виробництва;
2) фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку і відповідне формування державного замовлення на випускників вищої школи;
3) оптимізація мережі навчальних закладів;
4) створення інноваційної інфраструктури та інноваційного менеджменту вищої освіти;
5) стимулювання інноваційної наукової діяльності в вищих навчальних закладах.
Вважаємо, що основні проблемні питання, які постають перед органами державного управління в рамках партнерських відносин, стосуються:
вдосконалення законодавства;
формування вимог до конкурентоспроможності ВНЗ;
розподілу державних коштів для тих напрямів підготовки спеціалістів, які принесуть максимальну економічну вигоду і будуть відповідати реальним потребам ринку праці;
розробки національних проектів у галузі освіти;
розвитку оптимальної мережі вищої професійної та додаткової і післядипломної освіти;
системного підходу у розробці загальної стратегії високоякісної підготовки фахівців, що відповідають міжнародним стандартам;
інформатизації системи освіти, створення системи електронних навчальних ресурсів;
забезпечення соціального захисту учасників навчального процесу;
якісної підготовки майбутніх управлінців.
Нове про педагогіку:
Особливості навчального процесу в Німеччині
Вищі навчальні заклади Німеччини – це університети (Universitaet, скорочено Uni), у тому числі технічні (Technische Universitaet), вищі спеціальні школи (Fachhochschule), а також різні спеціалізовані ...
Навчання математиці у другій молодшій групі дитячого саду
Основна форма роботи - навчання дітей на заняттях. Заняття по математиці проводять з початку навчального року, тобто з 1 вересня. У вересні заняття доцільно проводити з підгрупами (по 6-8 чоловік), а ...