Мотивація учіння як рушійна сила у навчанні молодших школярів

- прагнення до самостійної діяльності;

- свідомість виконання завдань;

- систематичність навчання;

- прагнення підвищити свій особистий рівень та ін.

З активністю безпосередньо сполучається ще одна важлива сторона мотивації навчання школярів – самостійність, пов'язана з визначенням об'єкта, засобів діяльності, її здійснення самим учнем без допомоги дорослих і вчителів. Пізнавальна активність і самостійність школярів взаємопов'язані: активніші школярі, як правило, більш самостійні.

Управління активністю школярів традиційно називають активізацією. Її можна визначити як постійний поточний процес спонуки до енергійного, цілеспрямованого учіння, переборення пасивної і стереотипної діяльності, спаду і застою в розумовій роботі. Головна мета активізації – формування активності учнів, підвищення якості навчально-виховного процесу. Педагогічна практика використовує різні шляхи активізації, основною серед них – різноманітність форм, методів, засобів навчання, вибір таких їх поєднань, які у виниклих ситуаціях стимулюють активність і самостійність школярів.

Найбільший активізуючий ефект на уроках дають ситуації, в яких учні повинні:

- відстоювати свою думку;

- брати участь в дискусіях і обговореннях;

- задавати питання своїм товаришам і вчителям;

- рецензувати відповіді товаришів;

- оцінювати відповіді і письмові роботи товаришів;

- допомагати відстаючим;

- пояснювати більш слабким учням незрозумілі місця;

- самостійно вибирати посильні завдання;

- знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми);

- створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;

- вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування відомих способів рішення.

Найважливішим мотивом навчання є пізнавальний інтерес. Це реальна причина дій, що відчувається учнем. Інтереси виникають під впливом потреб і існують в нерозривному зв'язку з ними. Інтерес залежить від:

1) рівня і якості набутих знань, умінь, сформованості способів розумової діяльності;

2) відношення школяра до вчителя.

Отже, мотиви – це причини, які змушують учня вчитися, діяти, робити вчинки. У навчанні одночасно діє безліч мотивів. Ознаки переважання тих чи інших мотивів вчитель отримує, спостерігаючи за ставленням школярів до навчання. Знання законів мотивації – ключ до вирішення більшості шкільних проблем.

Нове про педагогіку:

Форми і методи формування етнокультурної обізнаності дошкільників
Успіх формування етнокультурної обізнаності залежить від форм і методів навчання виховання. До форм належать: 1. Цикли занять, які включають різні види діяльності: пізнавальну, зображувальну, музичну ...

Явище Освіти як підсистема ІС Наука та інструмент організації розумного
Розвиток освіти в Україні невід'ємно пов'язаний із становленням української держави. Освіти покликана формувати творчу особистість, розвивати її таланти, розумові та фізичні здібності, виховувати вис ...