Компоненти готовності до шкільного навчання дітей дошкільного віку

самостійно виконувати завдання, яке вимагає зорового сприймання зразку.

Показники готовності дітей до шкільного навчання є комплексом властивостей і характеристик, які описують найбільш значущі досягнення в розвитку дитини. Вони повинні бути орієнтирами в роботі вихователя та вчителя. Вони дають змогу: по-перше, конкретніше визначити спрямованість навчання; по-друге, отримані дані для реалізації індивідуального підходу в навчанні й вихованні дітей; і, по-третє, обґрунтовано робити висновок про успішність навчального процесу.

Недостатня сформованість одного з компонентів готовності дитини до навчання не може не позначитися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками. Саме для того, щоб запобігти біді, і необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок. За виявленими ознаками неготовності дитини до навчання важливий і наступний крок – забезпечення їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Пасивне очікування, поки дитина через рік стане спроможною навчатися, з усією очевидністю не дасть потрібного ефекту. Справді, її неготовність до навчання, тобто певне відставання від ровесників у розвитку, означає, що або у неї не було достатніх стимулів для розвитку в сім’ї, найближчому оточені, або є біологічні причини, що роблять існуючі умови домашнього виховання не досить ефективними і потрібна кваліфікована педагогічна праця, щоб відбулися зміни на краще.

Підготовка до школи – складний період для дитини. У дитини у зв’язку зі вступом до школи виникає багато причин для хвилювання. Розпочинається новий період життя, який викликає перебудову способу життя і діяльності дитини. Маленька людина знаходиться в стані очікування: має відбутися дещо значне і привабливе, але поки що невизначене. Найсуттєвішими проблемами, з якими їй доведеться мати справу в школі, є:

зміна розпорядку сну та харчування;

зміна повітряного режиму: необхідність перебування в приміщенні впродовж тривалішого проміжку часу, ніж у дитячому садку;

збільшення часу, який доведеться проводити без активного руху, сидячи за столом;

зміна стилю спілкування з дорослими: вчитель здебільшого не орієнтований на опіку, піклування і захист, на встановлення індивідуальних особистісних контактів, тому дитина може відчувати себе на новому місці на початку безпорадною та одинокою;

необхідність повного самообслуговування під час одягання і роздягання, вживання їжі та ін.;

необхідність самостійно організовувати своє робоче місце на парті, зібрати і дістати необхідні посібники, посібники і приладдя з портфеля та акуратно скласти все назад;

необхідність правильно реагувати на умовні сигнали – дзвоник на урок і на перерву – і підпорядковувати свою поведінку їм, а також правилам поведінки на уроці – стримувати і довільно контролювати реакції руху, мови та емоції;

колектив із 25-30 одноліток; необхідність встановлення контактів з ними;

можливі невдачі в діяльності;

Нове про педагогіку:

Формування навичок театральної майстерності на уроках читання
Очевидно, що тільки вчитель-митець може виховати творчу особистість. Традиційні уроки, як основна форма навчання, не задовольняють потреби учнів у самовираженні, самореалізації. Саме тому навчально-в ...

Оптимальні способи ознайомлення з новим словом
Називаючи шість найпоширеніших способів семантизації, слід зазначити, що їхній вибір залежить від особливостей самого слова, характерних рис групи учнів, а також від лінгвістичної й професійної компе ...