Компоненти готовності до шкільного навчання дітей дошкільного віку

Розвиток волі – складне, але дуже важливе завдання. Воля розвивається лише в процесі подолання перешкод, що відповідають віку дитини, на шляху до мети, які знаходяться у зоні найближчого розвитку. Вияви волі – це цілеспрямованість, упертість, самостійність, рішучість, організованість, дисциплінованість. Розвиток цих якостей великою мірою залежить від ступеня сприйняття дитиною вимог дорослого, як носія соціальних норм поведінки, правил.

Успіхи дитини в освоєнні нової ролі – школяра, – у визначенні свого місця серед однолітків багато в чому залежатимуть від того, наскільки сформовані та взаємопов’язані всі елементи вольової дії, яку дитина здійснює в різних ситуаціях діяльності та спілкування. Воля, яка включається в соціальну позицію, стає найважливішим компонентом такого особистого новоутворення старшого дошкільного віку, як готовність до навчання у школі.

Серед мотивів вступу дитини до школи можна визначити: соціально-рольові мотиви та мотиви навчання.

За спостереженнями психологів діти з домінуванням соціально-рольових мотивів навчання успішніше адаптуються до шкільних умов, бо вони вже мають „внутрішню позицію школяра", що дає їм змогу без труднощів виконувати вимоги вчителя. Але якщо вчитель з перших уроків не почне формувати інші мотиви навчання, крім соціально-рольових, то може виникнути проблема, коли дитина „награвшись у школу" відмовиться йти до неї.

У праці Р. Буре “Готовність дітей до школи” розглядаються дві групи мотивів, що характеризують спрямованість школяра на навчальну діяльність, на різні її сфери:

а) пізнавальні мотиви, пов’язані зі змістом навчальної діяльності і процесом навчання;

б) соціальні – з різноманітними соціальними стосунками школяра: учителем, однолітками, батьками.

Бажання дитини мати певний соціальний статус як один із провідних мотивів вступу до школи, що визначає її готовність відвідувати школу та почати вчитися (не вчитися взагалі – а вчитися саме у школі, приймаючи шкільну систему організації процесу пізнання). Але як довго такий мотив має стимулювати навчально-пізнавальну діяльність? Само собою недовго.

Психологи стверджують, що у цей період збільшується кількість дітей, котрі мотивують свою навчальну діяльність почуттям обов’язку, та зменшується кількість тих, які вчаться з інтересом. Реальнодіючими мотивами стають позитивні оцінки чи похвали з боку дорослих. Заради цього дитина готова старанно виконувати завдання вчителя.

Головне завдання педагогів – зробити працю школяра джерелом розумового задоволення і духовної радості. Саме тому з перших днів перебування шестилітніх учнів у школі вчитель має подбати про те, щоб відвідування школи для дитини не було обтяжливим, щоб учень формував пізнавальний мотив навчання, який домінував би у подальшому навчанні.

Б. Ельконін виокремив такі вміння дітей, необхідні для успішного оволодіння навчальною діяльністю:

свідомо підкорити свої дії правилу, яке узагальнює в якийсь спосіб дії;

орієнтуватися на певну систему вимог;

уважно слухати оповідача і докладно виконувати завдання, пропоновані в усній формі;

Нове про педагогіку:

Стан проблеми формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності у масовому педагогічному досвіді
Перед сучасною початковою школою стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, яка була би більш особистісно-орієнтованою на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармоній ...

Питання індивідуалізації навчального процесу молодших школярів у масовому педагогічному досвіді
Олена Ганул, вчитель-методист Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 працює з шестилітками. Вона вже в 1 класі включає в уроки елементи диференціації. Це дає змогу призвичаювати дітей до самостійності, ...