Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Педагогіка і освіта » Становлення релігійного виховання у школи європейських країн » Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Сторінка 2

Проте, навіть зробивши цей вибір, ми повинні постійно підноситися над рівнем конфесійності, тобто трактувати в школі християнство як філософську основу, узагальнено, не підкреслюючи конфесійних особливостей жодної релігії (С.Франк, Г.Ващенко, В.Янів та ін.). Маємо тут теж заповіт К.Ушинського: " .хоч би які були політичні й сектантські вірування педагога як громадянина свого часу й члена своєї партії, але він не внесе їх у свою школу, насильно впливаючи на недозрілий дитячий розум ."

По-третє, виникає питання про те, хто може відповідні предмети (наприклад, "Християнську етику" тощо) викладати. Відповідь на це питання не видається простою. Якщо духовність — це те, що неможливо збагнути розумом, але можна відчути і пережити (С.Франк, Дж.Фоутс, К.Войтила, К.Ушинський), то вибір "сіяча" духовності — проблема дійсно непроста. Не може ним бути будь-який шкільний психолог, якому іноді чомусь приписують близькість до духовного. Водночас, якщо такі предмети викладатиме біолог чи фізик (у вигляді "довантаження"), то в цьому разі теж ризикуємо опуститися до профанації релігійного предмета, а отже, домогтися протилежного ефекту. Ось чому його повинна викладати людина "особлива", "небуденна", яка приходить до школи лише задля цього. Такою може бути, звичайно, особа духовна. Проте, тут маємо і ряд застережень: не всі сучасні священики готові до такої діяльності - з багатьох точок зору. В західних областях України пішли шляхом спеціальної підготовки під опікою Церкви і з участю державних органів катехитів-мирян, тобто людей, які готові обрати предмет християнської етики як свою головну спеціальність. Таких людей чимало знаходимо серед пенсіонерів - вчителів, лікарів, інженерів тощо. Незалежно від своєї теперішньої чи колишньої світської професії, вони мусять мати три якості: бути дійсно віруючими (К.Ушинський, Г.Ващенко, А.Кураєв та ін.), володіти належним рівнем ерудованості, бо їхні зусилля не дадуть наслідків, і мати певну схильність до духовної діяльності, тобто мати в душі "іскру Божу". В рамках підготовки катехитів-мирян, слухачі повинні пройти і певний курс психології та педагогіки, що є загальною умовою роботи в школі. Нижче зупинимось і на деяких проблемах у цій ділянці.

Повернення нашої школи до християнства не обмежується лише питанням викладання релігії. Йдеться також про загальну релігійну практику школи, про ставлення до релігійних ритуалів, молитви тощо. Найближчим з таких моментів може виявитися молитва перед початком занять. Вона є благословенням для тої праці, яку розпочинає учитель і учні. Кількахвилинне перебування наодинці з Богом одухотворює її, робить шляхетнішими стосунки вчителя і учня. Відновлення молитви у школі видається справою цілком можливою. За нормальних умов наявність в одному класі дітей різних конфесій не є аргументом проти цього. Навпаки, ця обставина дає змогу дітям засвоювати також толерантне ставлення до людей інших поглядів і вірувань. Дитина іншої конфесії чи "невіруюча" повинна постояти мовчки декілька хвилин, віддавши цим шану чужій вірі, чи помолитися по-своєму.

До ритуальних моментів належать також традиційні звичаєві дійства, пов'язані з релігійними святами (коляда, вертеп, засівання тощо). Вони можуть бути привнесені в школу з дому або навпаки - зі школи до дому, бо багато наших молодих батьків їх не знають.

Має значення участь дітей у богослужінні, релігійних ритуалах хрещення, весілля, похорону тощо. Найбільш прийнятним вирішенням цього питання є спонука батьків до того, щоби вони брали дітей з собою до церкви. Залучення дітей до богослужіння може здійснюватися через організовані при церквах недільні школи, бо сюди ходять діти однієї конфесії.

Нарешті, будь-який шкільний культурний захід повинен бути одухотворений вірою в Бога, що ніяк не можна сказати про деякі теперішні "святкування", котрі виникли в сфері так званої атеїстичної обрядовості.

Повинен у цій ситуації знайти своє місце і вчитель. Якщо він віруючий - не приховувати цього, але й не нав'язувати своїх поглядів дітям; якщо атеїст - мусить бути уважним і толерантним щодо вірувань своїх колег, дітей і батьків.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Теоретичні основи виховної роботи майстра виробничого навчання
В умовах творення Української держави особливої актуальності набуває проблема виховання та самовиховання творчої особистості. Демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості вим ...

Приклади практичного використання методики проведення нетрадиційних уроків з української мови
Мета: повторити й узагальнити засвоєний учнями матеріал шостого класу; формувати уміння й навички усного мовлення, вміння швидко орієнтуватися у запропонованій ситуації; виховувати в учнів наполеглив ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com