Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Педагогіка і освіта » Становлення релігійного виховання у школи європейських країн » Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Сторінка 2

Проте, навіть зробивши цей вибір, ми повинні постійно підноситися над рівнем конфесійності, тобто трактувати в школі християнство як філософську основу, узагальнено, не підкреслюючи конфесійних особливостей жодної релігії (С.Франк, Г.Ващенко, В.Янів та ін.). Маємо тут теж заповіт К.Ушинського: " .хоч би які були політичні й сектантські вірування педагога як громадянина свого часу й члена своєї партії, але він не внесе їх у свою школу, насильно впливаючи на недозрілий дитячий розум ."

По-третє, виникає питання про те, хто може відповідні предмети (наприклад, "Християнську етику" тощо) викладати. Відповідь на це питання не видається простою. Якщо духовність — це те, що неможливо збагнути розумом, але можна відчути і пережити (С.Франк, Дж.Фоутс, К.Войтила, К.Ушинський), то вибір "сіяча" духовності — проблема дійсно непроста. Не може ним бути будь-який шкільний психолог, якому іноді чомусь приписують близькість до духовного. Водночас, якщо такі предмети викладатиме біолог чи фізик (у вигляді "довантаження"), то в цьому разі теж ризикуємо опуститися до профанації релігійного предмета, а отже, домогтися протилежного ефекту. Ось чому його повинна викладати людина "особлива", "небуденна", яка приходить до школи лише задля цього. Такою може бути, звичайно, особа духовна. Проте, тут маємо і ряд застережень: не всі сучасні священики готові до такої діяльності - з багатьох точок зору. В західних областях України пішли шляхом спеціальної підготовки під опікою Церкви і з участю державних органів катехитів-мирян, тобто людей, які готові обрати предмет християнської етики як свою головну спеціальність. Таких людей чимало знаходимо серед пенсіонерів - вчителів, лікарів, інженерів тощо. Незалежно від своєї теперішньої чи колишньої світської професії, вони мусять мати три якості: бути дійсно віруючими (К.Ушинський, Г.Ващенко, А.Кураєв та ін.), володіти належним рівнем ерудованості, бо їхні зусилля не дадуть наслідків, і мати певну схильність до духовної діяльності, тобто мати в душі "іскру Божу". В рамках підготовки катехитів-мирян, слухачі повинні пройти і певний курс психології та педагогіки, що є загальною умовою роботи в школі. Нижче зупинимось і на деяких проблемах у цій ділянці.

Повернення нашої школи до християнства не обмежується лише питанням викладання релігії. Йдеться також про загальну релігійну практику школи, про ставлення до релігійних ритуалів, молитви тощо. Найближчим з таких моментів може виявитися молитва перед початком занять. Вона є благословенням для тої праці, яку розпочинає учитель і учні. Кількахвилинне перебування наодинці з Богом одухотворює її, робить шляхетнішими стосунки вчителя і учня. Відновлення молитви у школі видається справою цілком можливою. За нормальних умов наявність в одному класі дітей різних конфесій не є аргументом проти цього. Навпаки, ця обставина дає змогу дітям засвоювати також толерантне ставлення до людей інших поглядів і вірувань. Дитина іншої конфесії чи "невіруюча" повинна постояти мовчки декілька хвилин, віддавши цим шану чужій вірі, чи помолитися по-своєму.

До ритуальних моментів належать також традиційні звичаєві дійства, пов'язані з релігійними святами (коляда, вертеп, засівання тощо). Вони можуть бути привнесені в школу з дому або навпаки - зі школи до дому, бо багато наших молодих батьків їх не знають.

Має значення участь дітей у богослужінні, релігійних ритуалах хрещення, весілля, похорону тощо. Найбільш прийнятним вирішенням цього питання є спонука батьків до того, щоби вони брали дітей з собою до церкви. Залучення дітей до богослужіння може здійснюватися через організовані при церквах недільні школи, бо сюди ходять діти однієї конфесії.

Нарешті, будь-який шкільний культурний захід повинен бути одухотворений вірою в Бога, що ніяк не можна сказати про деякі теперішні "святкування", котрі виникли в сфері так званої атеїстичної обрядовості.

Повинен у цій ситуації знайти своє місце і вчитель. Якщо він віруючий - не приховувати цього, але й не нав'язувати своїх поглядів дітям; якщо атеїст - мусить бути уважним і толерантним щодо вірувань своїх колег, дітей і батьків.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Засоби та етапи формування інтересу в учнів
Властивостями людини, що становлять суб'єктивний чинник інтересу, є її потреби. Це не що інше, як закладена в нас природою І суспільством програма життєдіяльності, це ставлення людини до природи, до ...

Що таке інтерактивне навчання
Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку спробуємо з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, т ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com